Те, чим для Росії є нафта й газ, для України - її чорноземи, тобто - стратегічним ресурсом. От тільки виявляється, високо кваліфікованих агрономів в Україні не так вже й багато. Спілкуючись з учасниками форуму "Агробізнес України", який цього тижня провів у Києві Інституту Адама Сміта, неодноразово можна було почути саме про цю проблему. Менеджери та власники багатьох українських агропідприємств визнали, що їм часто доводиться користуватися послугами західних агрономів.

І це при тому, що значення України, як виробника аграрної продукції в світі зростає. За словами президента Української зернової асоціації (УЗА) Володимира Клименка, його країна вже "вийшла на середньосвітову врожайність" і цього року посяде сьоме місце серед світових експортерів зерна. Однак, як застерігають експерти, така позитивна тенденція може загальмуватися власне через нестачу кваліфікованих фахівців.

Недостатнє фінансування

Провідний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) Дмитро Приходько в інтерв'ю Deutsche Welle (DW) зазначив, що стрімкий розвиток українського аграрного сектору наразився на брак освіченого персоналу. "Хоча ми не досліджували систему української аграрної освіти, від клієнтів, які працюють з нашими банками-партнерами, ми постійно чуємо нарікання на брак кваліфікованих кадрів", - сказав Приходько.

На проблеми в системі підготовки аграріїв в Україні ще рік тому звернули увагу й науковці Хмельницького національного університету. Так, у роботі "Проблеми та перспективи розвитку аграрного ринку в Україні" наголошується, зокрема, на недостатньому фінансуванні аграрних вищих навчальних закладів. "Кошти, що виділяються на підготовку кадрів, в основному стосуються лише оплати праці та видатків споживання", - пишуть автори дослідження. За їхніми спостереженнями, держава "майже не виділяє кошти" на розвиток аграрних університетів. З огляду на настрої серед представників агробізнесу, ситуація досі особливо не змінилась. Вони кажуть також про недостаній рівень практичних знань у випускників українських аграрних вишів.

Теорія без практики

Колишній заступник міністра АПК, директор Інституту охорони природи і біотехнологій Національного університету біоресурсів і природокористування Максим Мельничук в інтерв'ю DW повідомив, що більшість аграрних університетів України за роки незалежності "значною мірою втратили свої дослідні господарства". Саме на них для майбутніх агрономів провадилася навчальна практика.

Водночас він заперечив, що студенти-аграрії й далі навчають за старими підручниками, успадкованими з радянських часів. "У нас 90 відсотків підручників видані українською мовою останніми роками відповідно до найвищих міжнародних стандартів", - запевнив Мельничук.

За його словами, конкурс на навчання з агрономічних спеціальностей зростає щороку разом з престижністю цього фаху, а випускники не мають проблем з пошуком роботи в Україні. "Кожен наш студент, згідно зі своїм навчальним контрактом, має наприкінці подати документ про працевлаштування, - зазначив Мельничук, - Без такої довідки диплом не видається".

Навчання за кордоном як вихід

Самі студенти налаштовані менш оптимістично. Найбільше вони скаржаться на те, що їх рідко, або й зовсім не допускають до наукової роботи в лабораторіях. "На дослідних ділянках ми працюємо не як агрономи, що навчаються, а лише як некваліфікована робоча сила: викорчовуємо шкідливі рослини, копаємо картоплю і таке інше", - сказав один зі студентів. Молоді люди погодилися спілкуватися лише на умовах анонімності, побоюючись ускладнення стосунків з керівництвом своїх ВНЗ.

В агрохолдингу "Дружба нова" придумали, як вийти із ситуації, коли бракує підготовлених належним чином фахівців. Заступник гендиректора цієї компанії Ярослав Бойко розповів DW, що агрохолдинг бере на роботу випускників українських аграрних університетів і потім за власний рахунок навчає їх за кордоном. Він підтвердив, що популярність фаху агронома стрімко зростає разом з прибутками агропідприємств: "Це дуже престижна професія, але вона стала модною зовсім недавно".