Ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом запланована на вересень 2014 року після проведення тристоронніх перемовин, до яких долучиться і Росія. Москва пророкує крах європейського вектору для нереформованої української економіки. Київський експерт з економічної та політичної аналітики Борис Кушнірук у розмові з DW пояснив, які перешкоди варто очікувати Україні на шляху до повноцінного економічного партнерства з ЄС, а також які кроки український уряд має здійснити вже сьогодні. Аналітик переконаний, що основна проблема - це затягування реформ.

DW: Наскільки обґрунтована думка, що економіка України не готова до реалізації угоди про асоціацію з ЄС, а європейський вектор обернеться для неї крахом і розвалом виробництва?

Борис Кушнірук: Відзначу, що у даному випадку важливо говорити не про те, наскільки країна готова до початку європейського шляху розвитку, а про те, як з допомогою ЄС Україна буде змінювати свою управлінську, економічну та технологічну системи, щоб відповідати європейським стандартам.

Економічна частина угоди нараховує 900 сторінок тексту, де по кожній галузі та групі підприємств вказано, які вимоги висуваються до виробничого циклу, до техніки виробництва, охорони довкілля та інших факторів, пов’язаних з виробництвом та оборотом товарів на ринку. Безумовно, на шляху до стандартів ЄС є складні моменти для української економіки. Великих затрат, наприклад, потребуватиме виконання вимог у сфері енергетики та охорони довкілля. Ці заходи жорстко регламентовані, і я не певен, що ми зможемо їх витримати.

Але Україна може просити про пролонгацію деяких реформ, наприклад, в енергетичному секторі. Можливість поетапного впровадження європейських стандартів закладена в самій угоді. Цей процес буде довгим, і важливо не те, в якому становищі знаходиться економіка сьогодні, а швидше те, чого може досягнути України завдяки асоціації з Євросоюзом.

Під час минулих тристоронніх перемовин, що пройшли 11 липня, російська сторона вже висловила свої побоювання щодо транзиту дешевого імпорту з ЄС через українську територію. Які проблеми потрібно вирішити під час наступної тристоронньої зустрічі, що має відбутися у вересні, напередодні ратифікації угоди про асоціацію України з ЄС?

На цих переговорах намагаються знайти таку формулу співробітництва, щоб Росія не чинила тиск на Україну та європейські країни. Якщо після ратифікації угоди РФ буде наносити удари впровадженням усіляких обмежень на товари з України, то у нас виникнуть серйозні проблеми. Адже четверта частина нашого імпорту йде у Росію. І хоча його обсяг поступово скорочується, такий тиск матиме негативний вплив на українську економіку.

Що стосується побоювань з російського боку, то вони ґрунтуються не на економічних міркуваннях, а на політичних. Росію зовсім не можна вважати взірцем економіки, на який потрібно рівнятися. За результатами минулого року, від загального обсягу експорту машинобудування становить 5 відсотків, а енергетика понад 70 відсотків. Для Кремля просто неприпустимо втратити Україну з-під зони свого впливу.

Новому уряду України докоряють, що за півроку так і не з'явився план реформ. Чи виправдані такі закиди?

Крім економічний перетворень, у влади з'являється ще одна проблема, що забирає чимало зусиль. На Сході триває війна, яку підтримує російська сторона. Безумовно, бажано, щоб Україна рухалась вперед відповідно до визначеного економічного плану. Але мене у цій ситуації лякає не відсутність плану, а відсутність чітко вираженого бажання проводити реформи та змінювати країну.

Партії ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода", які управляють економікою та контролюють парламент, - це політичні сили, представники старих еліт, які відображають їхні інтереси. Вони зацікавлені у збереженні діючої системи. А я вважаю, що для реалізації реформ і викорінення корупції вже можна робити перші кроки, без усякої прив’язки до воєнних дій.

Впевнений, що війна жодним чином не може завадити Міністерству енергетики готувати документи на інсталяцію лічильників газу і води у всіх будівлях. У Міністерства соціальної політики також немає жодних перешкод, щоб розібратися з тим, скільки Україна витрачає на соціальні пільги, та створити єдиний реєстр пільговиків.

Ще один приклад: зберігається та модель дотування вугільної галузі, яка за останні 15 років породила корупцію та інші нинішні проблеми Донбасу. Уряд Яценюка досягнув того, щоб дотації збільшилися. Але немає жодних гарантій, що їх, як раніше, не поділять кримінальні еліти, адже боротьбу з корупцією так і не починали.

Що робити і з чого починати реформування української економіки та викорінення корупції?

На питання, що робити, я відповідаю - починати. Радник при Міністерстві економіки України, екс-міністр економічних реформ Каха Бендукідзе розповів, що боротьбу з корупцією в його країні розпочали із закриття санепідемстанції. Були побоювання, що людей почнуть травити неякісними продуктами. Утім, після того, як корумповану наглядову інстанцію закрили, нічого не сталося. Будь-який виробник зацікавлений в тому, щоб його продукція була якісною, інакше він вилетить з ринку.

Так само і в Україні, щоб навести лад у нашому захламленому домі, потрібно почати прибирати у ньому з сьогоднішнього дня. А не чекати, поки ми напишемо план, узгодимо його у всіх інстанціях та міністерствах і лише тоді приступимо до "прибирання". Причому приступати до реформ потрібно вже сьогодні, не чекаючи на ратифікацію угоди про асоціацію з ЄС. Українці потребують змін і готові до них. Важливо, щоб влада почала діяти.