Усього у цьогорічній майстерні Berlinale Talent Campus візьмуть участь триста перспективних кінематографістів з різних країн. З ними ділитимуться досвідом імениті режисери, зокрема Кен Лоуч, Пол Верховен, Ульрих Зайдль. Україну представлятиме молодий режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук.

Deutsche Welle: 7 лютого у столиці Німеччини  розпочинається щорічний міжнародний кінофестиваль "Берлінале". Ви цього ж дня теж вирушаєте до Берліна. Як сталось, що Вас запросили до участі у Berlinale Talent Campus?

Дмитро Сухолиткий-Собчук: Ще минулого року я подавав заявку на участь у Berlinale Talent Campus. Тоді мене не відібрали. Тепер ретельніше підготувався. Мав відповісти на питання конкурсної анкети, як-от чому знімаєш кіно, над яким проектом працюєш, вказати фільмографію. Головне - представити уривок або сцену зі свого фільму. Я подав сцену з "Бороди" (короткометражки з альманаху "Україно, ґудбай" – ред.), де герой цілиться з рушниці по кімнаті. Слід ще було зареєструвати проекти, над якими  працюєш  і які хочеш обговорити у "кампусі". Подав одразу дві заявки: перша - це сценарій мого нового короткого метру "Конвеєр". Та розповів, що на стадії завершення фільм "Красна Маланка". Це і буде предметом обговорень у майстерні.

Наскільки корисними Ви вважаєте такі майстерні, як Berlinale Talent Campus? 

Звісно, такі платформи є професійним кроком для отримання досвіду, адже можна почути практичні поради щодо своїх майбутніх чи незавершених проектів. Слід заявляти особисто про своє кіно. Думаю, нам, українським кінематографістам, треба якомога частіше брати участь в міжнародних форумах і майстер-класах. Приклад - в цьогорічному "кампусі" Румунія представлена 8-ми учасниками,  минулого року їх було шестеро -  це свідчить про активний внутрішній процес у державі. В нас також є зрушення, тому слід український кінопроцес збагачувати новим міжнародним досвідом.  

Чи буде у Вас можливість показати свій фільм "Красна Маланка"? Його вже завершено?

Передусім учасникам дають можливість зустрітись з експертами в різних галузях кіноіндустрії. Я обрав представників міжнародних кінофестів, тому саме про таке представлення, власне, йдеться. Фільм завершений. Восени вже була готова 90-хвилинна версія фільму, що піде в прокат. Тепер ми завершуємо 52-хвилинну версію. Багато часу забрала робота над субтитрами англійською, багато нюансів в перекладі, бо фільм більшістю румуномовний, перекладали українською, потім англійською.

Що надихнуло зняти кіно про те, як святкують Маланку румуни Буковини?

Для мне люди з цього села -  взірець, як вберегти свою культуру, незважаючи на жодні обставини. Фільм для мене розкрив нові якості зв’язку Людини і Природи. Завжди малим залишався на зимові канікули в селі, чекав коляди і Маланки. Діти в Маланку не ходили, тому я тільки щедрував, а дорослі в костюмах ходили селом, водили Маланку і Козу, приходили до господарів - дуже яскраві спогади. Мене вразило, що зараз уже не святкують Маланку, що так просто може не стати потужного народного обряду, традиції, а з цим і частини культури. В Красні (смт. Красноїльськ), коли побачив це дійство, захопився цією енергетикою. На перший погляд це вражає, якщо почати переносити на екран, то це може стати етнографічним дослідженням, а мені хотілось зробити фільм, в якому я передам саму ідею зв’язку Людини з Природою. Важливим стало, як  розповісти про це, тому чотири роки збирав матеріал. У фільмі - розповідь про долі людей в 5-ти новелах. Кожна розкриває природу одного з персонажів свята Маланки, а вже події та життєві колізії в різні роки, зняті з різними людьми як представниками певного архетипу персонажа свята. Сюжетні  лінії всіх персонажів постійно перетинаються і сплітаються впродовж всього фільму у велике полотно. 

Ваші фільми отримують державну підтримку. Це допомагає чи зобов’язує?

Напевне, приводить в притомність, особливо після студентського ритму. Хороша школа першого досвіду. Вижив - отже, все ок, ідеш далі. Ні – отже, не твоє, шукай фінанси в інших структурах.

Які покази фільмів, заходи, хочете відвідати на 63-му "Берлінале" як глядач?

Цікаво подивитись фільми у програмі "Форум", що представлятимуть на кіноринку. Якщо після "кампусу" буде час, хочу побачити новий фільм російського режисера Бориса Хлєбнікова, Ульриха Зайдля, Бруно Дюмона, й ще пару короткометражок.