На фотознімках, розміщених в німецьких інтернет-виданнях, напівоголені дівчата галасують та показують кулаки. В однієї з них – напис на голих грудях: "Ні – расизму!". В іншої – "Ні – ненависті!". Днями активістки руху Femen провели чергову акцію, цього разу проти расизму, біля будівлі в Берліні, у якій проходили збори праворадикальної Націонал-демократичної партії Німеччини (НДПН). Близько місяця тому в Німеччині – після Франції та Бразилії – відкрилося власне відділення Femen. До нього входять 20 жінок, більшість з них мешкають у Берліні й Гамбурзі.

Просто Саша

Увечері чотири активістки зустрілися в кафе у центрі Берліна. Поки в них немає приміщення для зборів, тому обговорювати майбутні акції дівчатам доводиться в громадських місцях. Якби не вінки зі штучних квітів в них на головах, навряд чи вони чимось відрізнялися б від інших відвідувачок. "Наша акція почнеться у суботу о 12.00. Це означає, що нам потрібно бути на місці об 11.00 або навіть раніше", - каже Олександра Шевченко англійською.

"О-о, так рано, ми ж у п'ятницю йдемо на вечірку", - відповідають інші дівчата. Шевченко, яку німкені називають просто Сашею, приїхала до Берліна близько місяця тому, щоб підтримати створення повноцінної філії Femen у Німеччині. Одна з трьох засновниць оригінального українського руху допомогає німкеням організувати акції та надихає їх на сміливі вчинки.

Німецькі учасниці Femen

Берлінській активістці Кларі 22 роки, вона вчиться на інженера у Технічному університеті Берліна. Про діяльність Femen уперше почула під час чемпіонату Європи з футболу-2012 та була вражена сміливістю дівчат. Декілька місяців по тому Клара знайшла групу Femen Germany у соціальній мережі Facebook (http://www.facebook.com/femengermany) та приєдналась до неї.

Перша топлес-акція, у якій брала участь дівчина, відбулась у листопаді 2012 року в Кельні перед публічним борделем Pascha. Клара каже, що протягом кількох тижнів дуже хвилювалась. "Якоїсь миті я думала, що неодмінно зроблю це, а вже іншої здавалося, що я не зможу роздягнутися на публіці".

Але коли німецькі активістки зустрілися у Кельні, вони, за словами Клари, одразу почали розуміти одна одну з півслова. "Ми роздяглися одночасно. Це був колективний порив. Лячно нам не було". Студентка упевнена, що зробила це не даремно, адже акція привернула увагу преси та суспільства до проблеми проституції. "Ми виступаємо не проти проституток. Ми за криміналізацію клієнта, як у Швеції", - пояснює вона.

Клара розповідає, що її хлопець у феміністські справи не втручаєтсья, а от батьків дуже непокоїть те, що доньку можуть побити. Сама студентка не боїться, хоч і розуміє, що її діяльність може мати різні наслідки. "Я усвідомлюю, що мої фото топлес у ЗМІ можуть не сподобатися потенційним працедавцям", - каже Клара. Хоча підкреслює, що взагалі-то їй немає сенсу працювати у компанії, де не підтримують боротьбу за права людини.

Мінімум зусиль - максимум уваги

А ось у 21-річної Деббі, яка отримує освіту в сфері готельного бізнесу, проблем з батьками через її участь у топлес-акціях не виникає. "Мій тато - журналіст і великий фанат руху Femen", - розповідає вона. Причину свого вступу до Femen Деббі пояснює так: "Це ж геніально, що у такий простий спосіб можна привернути так багато уваги до якоїсь проблеми!"

Третя активістка, 25-річна Піппа, родом з Великобританії, мешкає в Берліні вже два роки. Каже, що до Femen приєдналась тому, що розчарувалась у старшому поколінні феміністок. Як і її подруги, Піппа боролась за права жінок ще до вступу у Femen. Поінформованість та більш широкий світогляд – саме це, за словами Олександри Шевченко, відрізняє німецьких активісток від українських.

На Берлінале проти жіночого обрізання

За сусіднім столиком сидить молода мама. "Це не ви провели топлес-акцію на Берлінале?" – запитує вона Клару, Піппу та Деббі. Ті кивають. (На відкритті кінофестивалю вони виступили проти жіночого обрізання. - Ред.) "А я думала, це були українки", - каже жінка з малюком на руках. Тим часом Саша закінчила давати інтерв'ю телефоном. Хто дзвонив? "Французьке видання, назву я не розчула", - каже вона.

Запити від журналістів дівчатам надходять щоденно, поки за всіх колективно теж відповідає Олександра Шевченко. Вона ж координує зв'язок із філіями у Франції, Бразилії та штаб-квартирою в Києві. Кожен її ранок починається зі Skype-конференції. "Де завтра зустрічаємося? У тебе на квартирі?" – каже вона, дивлячись на Клару. Та погоджується. Німкені знімають вінки та віддають їх Саші.

Шевченко планує залишитися у Берліні як мінімум на півроку. "Доки тут не з'явиться згуртований колектив та сильні лідери, які зможуть не просто копіювати Femen, а діяти самостійно", - уточнює 24-річна українка. Чи помітила вона когось, хто здатен очолити німецьке відділення? Саша ствердно киває.