"Ідея створення українського центру народилася у мене наступного дня після мітингу щодо роковин Шевченка, через участь у якому мене притягли до адміністративної відповідальності", - згадує Леонід Кузьмін, один із засновників культурного центру у Сімферополі. Уперше про такий центр активісти заявили на прес-конференції на початку травня 2015 року. А наприкінці того ж місяця уже провели першу публічну акцію, де їх відразу і затримали російські правоохоронці.

Тож так і сталось, що за рік, який минув, затримання та виклики на допити стали для членів УКЦ буденною справою. Утім, незважаючи на це, активісти провели 24 публічні заходи, серед яких лекції з історії, декламації віршів, покладання квітів до пам'ятників у визначні дати та творчі конкурси. До УКЦ входить близько 15-ти осіб з різних сфер діяльності, яким завжди була цікава українська культура.

Під ретельним наглядом правоохоронців

Активісти кажуть, що на їхні публічні заходи часто приходять представники правоохоронних органів або провладних організацій окупаційної влади. Так, на одній з історичних лекцій були присутні члени "Русского единства" та "НОД" (Національно-визвольного руху - Ред.). За словами організаторів, вони поводили себе чемно, проте час від часу ставили провокаційні запитання про історію України. Згодом на фотографіях із заходу було опізнано декількох співробітників ФСБ, які також приходили послухати лекцію.

На даний момент члени центру вирішили офіційно не реєструвати свою організацію, адже суттєво це ніяк не впливає на їхню діяльність на анексованому Росією півострові. Проте, як кажуть члени центру, представники провладних громадських організацій весь час пропонують УКЦ співпрацю. "З нами проводять активні бесіди та переконують, що треба співпрацювати з місцевою владою та дотримуватись державного курсу. Також пояснюють, що саме через відсутність такої співпраці нам забороняють проводити певні публічні заходи", - розповідає Кузьмін.

На думку одного з членів УКЦ Олени Попової, саме неформальна структура та непрограмна діяльність центру викликають найбільше запитань та підозр з боку правоохоронних органів окупаційної влади. "Наш центр існує не заради офіційного плану заходів, а радше задля підтримки душевного спокою усіх тих, кому близька тема української приналежності. На жаль, у теперішніх умовах це - чи не єдина форма спілкування україномовної спільноти у Криму", - зазначає Попова.

"Ми не знаємо, що буде завтра"

За словами активістів, найбільшою проблемою було знайти приміщення, де б центр міг проводити зустрічі. Такий прихисток надала Кримська єпархія Української православної церкви Київського патріархату. Сама єпархія також перебуває у скрутному становищі через проблеми з орендою та реєстрацією. Як пояснює Олена Попова, "через проблеми з орендою у самої церкви, ми також знаходимось у підвішеному стані". "Ми не знаємо, що буде завтра", - каже Попова.

Саме ж приміщення - це велика кімната офісного типу, яку члени центру зараз ремонтують власними силами: фарбують стіни та стелю, проводять електроенергію, встановлюють світильники. Кошти на це жертвують люди з Криму та материкової України. "Через відсутність коштів ремонт затягнувся, і ми відклали відкриття мовних курсів. Сподіваємось, що у травні вдасться все закінчити", - пояснює Леонід Кузьмін.

Між тим активістам вдалось зібрати власну бібліотеку української літератури, яка вже зараз налічує майже 800 томів. Це художня й навчальна література, яка збиралася друзями центру у Києві та Львові. За підручниками з української мови, історії та географії активісти звернулись до міністрества освіти і науки України. "Ми не очікували, але міністерство нам допомогло! Так ми отримали 90 нових підручників для учнів 9-11 класів", - каже Кузьмін.

Тож найближчі плани центру - відкриття бібліотеки та проведення курсів української мови для усіх охочих. Активісти очікують широку аудиторію - від школярів до старших людей, яким зараз просто не вистачає українського слова у повсякденному житті. Проводити мовний курс погодились вчителі української мови, яких через непотрібність скоротили з сімферопольських шкіл. "Ми не думаємо, що відвідувачів буде дуже багато. Адже люди бояться, бо це зайва можливість привернути до себе увагу певних служб. Але, з іншого боку, - ми вже втомились боятись", - зазначає Олена Попова.