Про загрозу, що нависла над українською пресою, заговорили й у Берліні. Невеличкий конференц-зал у приміщенні Музею Берлінської стіни ледь умістив усіх бажаючих, коли за трибуною зайняли місця українські журналісти. Сергій Лещенко з інтернет-порталу «Українська правда» та відома українська тележурналістка Наталя Соколенко прийшли у футболках «Стоп цензурі!». Їх та Ілону Довгань з телеканалу ТВi до участі в дискусії запросили Німецьке товариство Східної Європи і Фонд імені Фрідріха Наумана.

Лещенко відразу констатував, що ситуація зі ЗМІ й свободою слова в Україні стала погіршуватись. Телебачення, яке є головним джерелом інформації для більшості населення, майже повністю перейшло під контроль влади, вважає він. «Інтернет і соціальні мережі в Україні настроєні критично стосовно уряду та президента й доки залишаються більш менш вільними, але вони не є масовими», - зауважив Лещенко. За його даними, лише близько 700 тисяч громадян України користуються інтернетом для пошуку інформації, але переважну більшість з них цікавлять головним чином новини зі світу розваг.

Пасивність через незнання

Оскільки головним ЗМІ, яке має в своєму розпорядженні багатомільйонну аудиторію, залишається телебачення, зрозумілий і підвищений інтерес до цього медіа з боку влади та тиск на опозиційні телеканали. Його підтримала й Ілона Довгань з ТВі. «У нас фактично забрали ефір», - зауважила вона.

Дітмар Штюдеман, екс-посол ФРН в Україні, поцікавився, «чи можуть громадяни, в разі подальшого погіршення ситуації, вийти напередодні виборів на вулиці, як це вже було в 2004 році?» Українські журналісти висловили сумнів, що подібні протести повторяться й звернули увагу на пасивність людей. Як пояснила Наталя Соколенко, населення просто не знає правди. «По-перше, заборонені теми, в яких критикується президент Янукович, його родичі, або його уряд. Можна показати як Азаров відкриває дитячу лікарню, але інформація про розкрадання бюджету - табу», - пояснила вона.

Модернізований тиск

За словами українських гостей, представники влади користуються й сучасними комунікаційними технологіями, коли йдеться про тиск на ЗМІ. Якщо в минулому, з адміністрації президента через факс спускалися «темники», де розписувалися всі «новини» й те, як їх подавати, то сьогодні все йде через смартфон. «Журналісти отримують СМС, в яких їм розписують теми для репортажів», - розповіла Соколенко.

Увагу журналістки з газети TAZ Барбари Ортель привернули футболки «Стоп цензурі». Сергій Лещенко пояснив, що йдеться про громадський рух проти цензури й проти запровадження законів, які дозволять саджати журналістів за ґрати. Сергій і його колеги мають намір провести наступного тижня перед Верховною Радою нову акцію протесту. А в Берліні від імені руху «Стоп цензурі» він запросив жителів німецької столиці, теж вийти на демонстрацію на знак солідарності з українськими журналістами.

Не забули під час берлінської дискусії й про українську опозицію, яка, за словами Ілони Довгань, відчуває себе по відношенню до влади затишно й уникає конфронтації. Такі твердження здивували Дітмара Штюдеманна. «Якщо Україна все ще прагне до Європи, то хто ж зможе взяти на себе відповідальність за модернізацію і трансформацію країни?», - поставив риторичне запитання німецький дипломат.