Українець Тарас Ященко вперше приїхав до Мюнхена 17 років тому студентом. Вступивши до Мюнхенської консерваторії без іспитів, талановитий українець став успішним піаністом та композитором. Кельнське музичне видавництво радо публікує всі його твори. А нещодавно Тарас написав пісню, яка може стати офіційним гімном Мюнхена.

Така доля, як у Тараса Ященка, не є унікальною. За кордоном нині працюють щонайменше 40 композиторів з України. Лише в Німеччині, розповідає Тарас, він знає багатьох колег-співвітчизника. Батьківщина Бетховена приваблює музикантів розвиненою інфраструктурою. «Тут багато оперних театрів. Лише в Мюнхені їх, наприклад, два, а в Берліні – три. Я рахував колись німецькі музичні школи (Musikhoschschulen), то їх десь з чотири десятки. В Україні ж усього десь 5 – 6 консерваторій. Порівняйте: 40 і 5. Вони стільки ж випускають і музикантів. Усім їм десь треба працювати, значить стільки є оркестрів, хорів і так далі», - розповідає Тарас Ященко. Місцева публіка також музично грамотніша, а чимало звичайних німців полюбляють музикувати вдома, веде далі український композитор.

За враженнями Тараса, іноземці взагалі переважають серед виконавців як у німецькій опері, так і в балеті. Кількість українців у класичній музиці країни «пропорційна», хоча їх могло би бути більше, якби не заважав інтегруватися мовний бар'єр. «Але радує те, що більшає наших диригентів, які отримують запрошення і працюють тимчасово як гостьові диригенти (Gastdirigenten)», – каже український музикант із Мюнхена.

«Європа вабить статусом»

Солістка Віденської опери Вікторія Лук’янець належить до тих, хто визначає обличчя української музики за кордоном. Вона вражена кількістю українських професіоналів на Заході. «У той час, коли я вчилась, була дуже хороша наша музична освіта, і це шанується в усьому світі. Хоч би куди я приїжджала, і в оркестрі, і в хорі, і в ансамблі зустрічаю наших артистів. Не тільки українці, а взагалі пострадянські виконавці дуже затребувані».

За словами Вікторії Лук’янець, найбільше в роботі за кордоном музикантів цікавить статус. «Мене приваблює те, що тут в Європі мистецтво опери, симфонії, класичної музики, стоїть на першому місці. Через це комфортно, ти відчуваєш: це потрібно».

Однак реалізуватися українському музикантові за кордоном не так уже й просто. І в її кар’єрі також були перепони: «Скільки я провела прослуховувань, перший рік будучи тут у такій чудовій формі! Я вкладала всі кошти в прослуховування, і це майже нічого не приносило. Ще не було імені, і люди думали: може, запросити краще когось із більш розкрученим ім’ям», – згадує Лук’янець.

«Мода» на українців минає»

Роман Кофман, один із провідних українських диригентів, довго працював у Західній Європі, і як запрошений диригент, і як сталий керівник боннського оркестру імені Бетховена. Він каже, що в нього виникло враження, що певна мода на східноєвропейських і пострадянських музикантів уже минає. Конкуренція на ринку дуже жорстка, а пріоритети змінилися.

«Я сам не раз стикався із ситуацією, коли керівники оркестрів, театрів Західної Європи стали більше опікуватися працевлаштуванням випускників своїх власних шкфл. На конкурсах нам треба бути не трохи кращими за місцевого музиканта в Європі, а значно кращими, на цілу голову – тоді шанси з’являться», - каже Кофман.

Одначе простір для реалізації цих шансів є, адже чи не щодня в Німеччині відбуваються конкурси. «Інтенданти оркестрів нікого не рекрутують, не кличуть, їхнє єдине завдання – вчасно опублікувати у спеціальних журналах оголошення про конкурс на вакантні місця. Більше жодних кроків з пошуку адміністрація не робить. Решта – це ініціатива пошукачів», - ділиться досвідом диригент з України.

Не протиставляти Україну і Європу

Попри 17 років, прожиті в Мюнхені, український музикант і композитор Тарас Ященко каже, що цілком може уявити собі продовження кар’єри в Україні. Хоча каже, що йому напевне бракуватиме німецьких бібліотек і театрів, де можна послухати сучасні опери європейських авторів, а не тільки притрушений пилом репертуар.

Разом із тим, піаніст і композитор вважає, що в сучасному світі вже немає великого значення, де мешкати. «Україна, Європа – не потрібно протиставляти. У Європі люди взагалі живуть мобільно. Якщо німець знайшов роботу в Італії, то він забирає родину і їде до Італії. Ми просто звикли, що була залізна завіса, це все було для нас закрите», каже Ященко. Насправді ж, переконаний український музикант, люди повинні більше, частіше їздити і почувати себе вдома як в Україні, так і взагалі в Європі.

Автор: Роман Горбик
Редактор: Леся Юрченко