За два тижні перебування в Німеччині українські студенти відвідали Ахен, Кельн, Бонн, Дюссельдорф, Берлін і навіть встигли побувати в сусідніх країнах - Нідерландах та Франції. На думку українських студентів, міста в Німеччині подібні одне до одного, водночас кожне з них має щось своє, особливе. Бонн запам'ятався цікавими музеями, Кельн – cвоїм велетенським собором, а Дюссельдорф – незабутньою панорамою з телевізійної вежі.

Проживали ж київські студенти в своїх партнерів з обміну в Ахені. "Взагалі Ахен - це таке велике студентське містечко. Складається враження, що, мабуть, 90 відсотків його жителів - це студенти з різних країн. Досить таки інтернаціональне студентське місто”, - розповідає студентка гуманітарного інституту Каріна.

Молоді німці вчаться багато

Знайомлючись із процесом навчання та викладання в Ахенському університеті, дівчата й хлопці з України були позитивно враженні технічним обладнанням аудиторій, методами викладання, а також стосунками між професорами та студентами. Каріна каже: “Студенти та викладачі в університетах Німеччини перебувають, начебто, на одному рівні, тобто - вони співпрацюють більше, а в нас така, мабуть, ще з радянського часу збереглася система як в армії, тобто - нам просто видають матеріал і ти повинен його знати ”.

Українські студенти вважають, що молоді німці дуже багато часу присвячують навчанню. Хоча саме навчання в Німеччині більш вузькоспеціалізоване. “Якщо вони вивчають інформатику чи фізику, то вони вивчають тільки ці предмети. В нашій країні немає такої більш вузької спеціалізації. Якщо ми навчаємося в університеті, ми повинні вивчати ще предмети, які нам зовсім не потрібні. Ми витрачаємо на них свій час, який могли б безпосередньо витратити на свою спеціальність,”- говорить студентка гуманітарного інституту Анастасія.

Велосипедні доріжки і не тільки...

Українські студенти не обійшли увагою й транспортний засіб більшості своїх німецьких колег – велосипед. Від велосипедних доріжок вони були просто в захопленні. Так само в захоплені вони були й від можливостей, які мають інваліди. “Також для інвалідів у них є все обладнання. Інваліди можуть відвідувати і музеї, і все-все, куди може піти здорова людина. Мене це дуже-дуже вразило”, - із захопленням розповідає Настя.

Стереотип про те, що німці - відповідальні, пунктуальні та надійні українські студенти можуть лише підтвердити. А ще - вони люблять зручність в одязі та практичність у житті. “Наші люди вдягаються гарно, але проживають не в дуже хороших умовах. У них навпаки - вони живуть у будинках, вони мають свою машину, може не одну, а кілька, але вони, скажемо так, приділяють деяким речам менше уваги, ніж наші люди”, - ділиться своїми враженнями студент факультету аерокосмічних систем управління Максим.

Та й у стосунках між хлопцями й дівчатами переважає стриманість та розсудливість, зауважила Настя: “Тут для того, щоб зав'язати якісь відносини, треба, аби пройшов час, адже люди консервативні, вони дуже стримані для того, щоб показати свої емоції, вони не можуть це робити так, як це робимо ми. Тому перший раз коли німці приїхали до нас в Україну вони були в шоці, які ми веселі, як ми можемо вільно розмовляти з ними. Тут у них такого нема. Адже, люди, вони кожен сам по собі”.

На вечірку з власним пивом

На думку студентів із Києва, в Німеччині немає такого культу їжі як в Україні. Але пиво та німецькі сосиски посмакували українцям. Впало в око, як молодь організовує вечірки. “Коли ми запрошуємо гостей ми любимо, щоб в нас було на столі накрито, а в них такого нема. Кожен приходить сам зі своєю випивкою та зі своїми стравами,” - розповідає Настя.

Українським студентам здалося, що німці не дуже вміють розважатися, а тому й вечірки в них дещо одноманітні. Максим говорить: “Тут люди прийшли до когось на квартиру, заспівали караоке, випили пива і на цьому вечірка закінчилась. У нас - ні, в нас будемо гуляти до ранку!“

Загалом українським студентам поїздка сподобалась. Додому, за їхніми словами, вони повезли цілу валізу вражень, досвіду й нових ідей. Це була перша, але не остання подорож до Німеччини, запевняють юнаки й дівчата.

Автор: Тетяна Солтисяк
Редактор: Володимир Медяний