За останні 10 років торгівля людьми в межах України зросла на 9 відсотків. Дедалі частіше жертвами цього надприбуткового злочинного бізнесу стають малолітні особи. За статистикою, в Україні 30 відсотків дівчат і 10 відсотків хлопців віком до 14 років ставали жертвами насилля. Кожен третій насильницький злочин сексуального характеру відбувається щодо дітей, кожна четверта жертва зґвалтування припадає на неповнолітню особу, а кожен п’ятий убитий на сексуальному ґрунті – це дитина, або підліток. Таку сумну статистику навів Геннадій Мустафаєв експерт громадської організації Фундація «Гармонізоване суспільство», виступаючи у Львові на семінарі з обміну досвідом польських та українських суддів щодо розгляду справ з торгівлі людьми.

Найпоширенішими злочинами щодо неповнолітніх українців є експлуатація у дитячій порноіндустрії, схиляння до проституції, дитяча праця у сфері послуг та жебрацтво. Як показують дослідження неурядових організацій, каже Мустафаєв, 80 відсотків з опитаних дітей, які залучені до проституції, на запитання, чому вони це роблять, кажуть, що просто хочуть вижити, 40 відсотків бажають незалежності від батьків, 25 відсотків – задля купівлі якоїсь речі, і лише 3 відсотки зізнаються, що бояться покарання.

Жертва замикається

Кримінальні справи щодо торгівлі дітьми, сексуального насильства чи експлуатації є дуже складними, і їх важко довести. Нерідко на судовому процесі їх просто перекваліфіковують на інші злочини з більш м’яким покаранням, або ж залякана неповнолітня жертва відмовляється давати покази. Із сотні випадків насильства лише дві жертви наважуються на те, щоб подати позов до суду. «Дитина, потрапляючи в суд, опиняється в незнайомому приміщенні, знервована, розтривожна. Вона дивиться на ґрати, і, безумовно, це не додає позитиву судовому слідству. Дитина замикається і опиняється під дією страху», - каже психотерапевт Мустафаєв.

Зали українських судів абсолютно не облаштовані, аби в них свідчили діти-жертви сексуального насильства, каже спеціаліст із соціальної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Кочемировська. Судам бракує спеціальних суддів у справах неповнолітніх, спеціальних приміщень для дистанційних показів, належного обладнання. Дитину слід психологічно готувати до слухань у суді, каже експерт. Лише в Івано-Франківському суді – єдиному Україні – повністю забезпечена можливість давати покази неповнолітнім дистанційно, повідомила Кочемировська. Облаштуванню відповідної кімнати і технічному забезпеченню сприяли міжнародні ґрантодавці.

Потрібні психологи

«Суди не пристосовані, дуже рідко тут є конференц-зв'язок, - розповів Deutsche Welle голова Луцького районного суду Віктор Остапук. - Має бути окрема кімната, де би перебувала дитина, не спілкуючись із підозрюваним. Потерпіла особа боїться, замикається в собі і не дає показів. У мене особисто були випадки, коли я звертався до жертви і наполягав, щоб вона не дивилася на злочинця, який залякував поглядом, а лише дивилася на суддю, що задає питання», - каже суддя.

Делікатність таких справ українські судді усвідомлюють, відзначає Геннадій Мустафаєв зауважують. Вони намагаються зайвий раз не травмувати дитину, але мало що можуть вдіяти, бо така система, де держава не хоче дбати про своїх дітей, додає експерт. «Часто самим суддям потрібна допомога дитячого психолога, який володіє інструментарієм, щоб спілкування жертви й судді було відкритим. У нас, на жаль, таке не практикується», - зазначив Мустафаєв.

У сусідів є чому повчитися

Польща, приміром, далеко попереду України щодо технічного забезпечення судів. Відтак, тут неповнолітні-жертви відчувають себе більш захищено. Утім, якщо з технічного боку все гаразд, то є інші труднощі, зокрема законодавчі. У польському законодавстві передбачено покарання для осіб, які дізналися про такого роду злочин і не розповіли поліції, каже прокурор Генеральної прокуратури Польщі Кшиштоф Каршніцкі. Тому польські правоохоронці нерідко вдаються до допитів працівників неурядових організацій, зокрема з „Ла Стради”, розповів прокурор. Ця норма є помилковою, вважає Каршніцкі і радить Україні утриматися від подібної практики.

Польський прокурор переконаний, що проблема насильства і торгівлі людьми тісно пов’язана з економічною ситуацією в державі. Донедавна Польща була країною, звідки походили жертви, а тепер стає країною, де формується попит на сексуальні послуги. А доки буде попит на сексуальне задоволення з дитиною, доти й буде цей „страшний бізнес”, переконаний Каршніцкі. Тому, на його думку, результат буде лише за умови жорсткої боротьби з охочими до таких розваг, як це успішно втілюють у Швеції, додав польський прокурор.

Автор: Галина Стадник
Редактор: Христина Ніколайчук