Голова Директорії й отаман Війська Української Народної Республіки прибув до Парижа восени 1924-го разом з дружиною Ольгою та донькою Лесею. Сюди він переїхав, щоб бути подалі від СРСР, який вимагав видачі впливового і за межами України політичного діяча. Останні півтора роки його життя були наповнені вкрай: Петлюра керував українським урядом в екзилі, видавав журнал “Тризуб”. Життя української еміграції було сконцентроване навколо нього, розповідають історики.

Петлюра був убитий 25 травня 1926 року в самому центрі Парижа, на вулиці Расіна. Його застрелив анархіст, серед білого дня. Щороку саме в цей час - о 14 годині 35 хвилин - на його могилу на цвинтарі Монпарнас лягає вінок пам’яті й пошани. Українська діаспора Франції збереться тут в неділю 31 травня.

Бібліотека Петлюри в Парижі

Догляд за місцем поховання Петлюри здійснюють працівники Української бібліотеки, що носить його ім’я. „Це була ідея Головного Отамана – створити український культурний центр у Франції. Йому не вдалося втілити її, бо загинув. Але зусиллями уряду в екзилі уже в серпні відкрили бібліотеку, яка містилася спочатку при редакції “Тризуба”,- розповідає Ярослава Йосифишин, доктор історичних наук в Сорбонні й директор бібліотеки.

Особисті речі Симона Петлюри, його посмертна маска – все це ревно зберігається тут. Активний діяч української еміграції Дмитро Андрієвський над свіжою могилою свого керівника виголосив: “Петлюра загинув – хай живе петлюрівщина!” Петлюрівщина, як ідея незалежної України, сьогодні є реальністю.

Автор: Людмила Сергійчук
Редактор: Захар Бутирський