Українська влада збільшила з 15 до 69 мільярдів гривень граничний обсяг держгарантій на 2012 рік, аби отримати кредит в державному Банку розвитку Китаю. На понад 54 мільярди гривень Україна має закупити продукцію в тієї ж КНР. Ці гроші автоматично перейшли в розряд «прямого державного гарантованого боргу». А це може призвести до зниження кредитних рейтингів України і як наслідок збільшить вартість запозичень на зовнішніх ринках як для приватних, так і для державних компаній, наголошує директор Бюро економічних і соціальних технологій Валерій Гладкий. «Ці держкомпанії мають самотужки розплачуватися за ці борги. Але борговий тягар вони закладатимуть у вартість своєї продукції або ж проситимуть субсидій з держбюджету, які виділятимуться з грошей платників податків», - сказав Deutsche Welle Гладкий. Тож, виходить, борг уже є, а що з кредитом?

Неконкретне запозичення

Кредитної угоди як такої ще немає. Є лише заяви українських урядовців та куці законопроекти про те, що китайські гроші будуть витрачені у сфері енергетики – на реалізацію програми заміщення природного газу вітчизняним вугіллям – та в аграрному секторі – на закупку китайських гербіцидів, насіння, китайської сільгосптехніки, міндобрив. «Ми впевнені, що китайські інвестиції сприятимуть виходу українського аграрного сектору на якісно новий рівень», - стверджує міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.

У своєму офіційному запиті до нього Deutsche Welle намагалася з’ясувати, чому міністр називає китайські кредити, які українцям доведеться повертати, інвестиціями і на яких умовах буде здійснюватися кредитування. Офіційного роз’яснення відомства редакція поки що не отримала. Натомість неофіційно співробітниця прес-служби міністерства аграрної політики і продовольства зауважила: «У нас ніхто сам нічого не знає. Все дуже не конкретно». Також поки залишився без відповіді й офіційний запит Deutsche Welle до міністерства енергетики і вугільної промисловості щодо китайських кредитів.

А куди ж українське?

Якщо отримання китайських кредитів для впровадження водовугільного палива на українських ТЕЦ ще можна якось пояснити диверсифікацією енергетичних джерел задля часткової відмови від російського палива, то навіщо Україні китайська сільгосптехніка та пестициди – відповіді на це питання бракує. «Нам китайського не потрібно. У них закуповуватимемо все за їхні гроші, а зі своїм що робити?» - запитує президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Микола Маркевич.

Він наголошує, що українські фермери давно вже відмовилися від китайських гербіцидів попри їхню дешевизну, оскільки вони надзвичайно шкідливі для навколишнього середовища. Він погоджується, що українські фермери потребують дешевих кредитів, можливо, й китайських, на чому акцентує увагу уряд. Однак, за словами Маркевича, умови, на яких китайці пропонують Україні гроші, є неприйнятними. «За їхні гроші тільки їхня ж продукція – це вже не кредит, а якась кабала»», - обурюються президент Асоціації фермерів і приватних землевласників.

Велика політика

Китай нині переживає не найкращі часи. Зменшення темпів зростання ВВП КНР у другом кварталі цього року підтверджує тенденцію до сповільнення економіки цієї країни. Тож, умова «хочеш гроші, бери і продукцію» є надзвичайно вигідною для Пекіна, коментує колишній перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Степан Гавриш. Китайські позики він називає форс-мажорними діями українського уряду, який "хронічно неспроможний домовитися з МВФ". Гавриш також не виключає, що, йдучи на тіснішу співпрацю з Китаєм, українська влада демонструє і свою політичну позицію Заходу, мовляв, «якщо не хочете нас, то ми співпрацюватимемо з Китаєм». І дарма, що доцільність цієї співпраці нині виглядає сумнівною.