Інженер Віталій Балушинський нині мешкає в гуртожитку для біженців в містечку Вольгаст, що у федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія. Будинок - одна з багатьох тут панельних будівель, зведених ще за часів НДР. Разом з Віталієм у гуртожитку мешкають ще 140 осіб, які просять у Німеччині притулку.

28-річний Віталій - міцний високий чоловік із коротким русявим волоссям - сидить за столом і розповідає, чому вирішив приїхати до Німеччини й чого очікує від нового життя в цій країні. У таборі біженців він живе зі своєю дружиною та чотирирічною донькою. Навчався у Львові, приїхав із західної України.

Ще півтора роки тому, поки в східній Україні було спокійно, Віталій працював у пакувальній промисловості в Донецьку. "Через війну на Донбасі я втратив роботу і повернувся додому в західну Україну. Тоді я мав би піти в українську армію", - каже він. Чоловік каже, що не хотів брати в руки зброю і не хотів нікого вбивати. Саме цим він пояснює і своє прагнення отримати притулок у Німеччини.

Перспективи невеликі

Відповідно до німецького законодавтсва відмова від військової служби не є підставою для надання людині притулку. Таку відповідь в середині червня отримали депутати Бундестагу від Лівої партії на свій запит до уряду.

У першій половині 2015 року до федерального відомства з питань міграції та втікачів загалом надійшла від українців 2621 заява на отримання притулку. З них задовольнили тільки 5,4 відсотка.

Віталій Балушинський все ж таки сподівається, що зможе залишитись у Німеччині на довше й уникне депортації. Адже кожен випадок має розглядатись окремо.

Як сказав прес-секретар федерального відомства з питань міграції та втікачів, звернення українців нині обробляються в останню чергу. Допоки ж заяву не розглянули, біженець може залишатись на території Німеччини, чекаючи на рішення.

У першу чергу нині розглядають заяви втікачів із Сирії, Іраку та Еритреї - більшість із звернень задовольняють. Швидко обробляють і заяви мігрантів з балканських країн, оскільки в своїй більшості вони не мають шансів на притулок у Німеччині. Й після ухвалення негативного рішення втікачів з цих країн відразу примусово відправляють на батьківщину.

Депортація чи робота?

Чого хоче Віталій Балушинський? Усе просто: працювати й жити зі своєю родиною в безпеці. Йому подобається Німеччина й німці: люди порядні, чуйні, допомагають одягом людям із табору. Віталій намагається бути корисним, допомагає сортувати подарований одяг.

Як для людини, що приїхала тільки вісім місяців тому, він дуже добре говорить німецькою. Із задоволенням вчиться й готує себе до роботи в Німеччині.

Міліа Бентзін керує гуртожитком біженців, в якому живе Віталій. Вона шкодує, що їй не дозволено втручатись у процедуру надання притулку. За словами жінки, вона багато спілкується з біженцями і знає, хто міг би добре вписатись у німецьке суспільство. На її думку, у сім’ї Балушинського проблем з інтеграцією не було б.

Високий рівень безробіття

Теоретично особа, яка хоче отримати офіційний притулок у Німеччині, може працювати після трьох місяців перебування в країні. Якщо у біженця є пропозиція на роботу, відомство з питань працевлаштування має спочатку перевірити, чи не претендує на цю саму роботу хтось інший: безробіний німець, імігрант з іншої країни ЄС чи іноземець, що має дозвіл на роботу і проживання. Біженці у цій черзі останні.

Тому перспектива знайти роботу для таких, як Балушинський, в окрузі Передня Померанія-Грайфсвальд дуже примарна. Там і так багато безробітних, які мають першочергове право на роботу. За офіційною статистикою, рівень безробіття в регіоні у липні 2015 року складав 11,6 відсотка. Для порівняння: у той самий час загалом в усій Німеччині 6,3 відсотка населення не мали роботу. Отже, рівень безробіття в окрузі Передня Померанія-Грайфсвальд приблизно вдвічі вищий, ніж в середньому по країні.

Сумнівна історії

Іншу родину з України розмістили в невеличкій комуні Тутов. Жінку років 60-ти та сімейну пару з п’ятирічною донькою поселили в багатоквартирному панельному будинку. Жінка, котра опікується біженцями й супроводжує нас на інтерв’ю, каже, що російськомовна родина Б. з Одеси. За її словами, ці люди розповідають, що начебто пережили політичні переслідування, бо підтримували колишнього президента Віктора Януковича, а також зазнали дискримінації, оскільки в їхній родині були євреї.

Жінка, яка опікується мігрантами, сумнівається, коли чує такі твердження. "Це економічні біженці", - каже вона. Жінка - сама українка - наголошує, що знає ситуацію в країні. Євреїв там ніхто не дискримінує, так само як і в західній Україні не переслідують тих, хто свого часу підтримував Януковича, зауважує вона.

Чоловік працював раніше на будівництві у Польщі та Росії. Однак, така робота зазвичай короткострокова, нестабільна й погано оплачується. Він захотів збалансованих умов - тому і приїхав до Німеччини. "Я не хочу жодних грошей від уряду. Мені просто потрібен дозвіл на роботу", - пояснює він російською.

На рівні округів і комун

"Актуальна ситуація на 20 липня 2015 року: в окрузі Померанія-Грайфсвальд було 415 осіб, які шукають притулку", - каже Надін Хофман, уповноважена міста Грайфсвальд з питань інтеграції іноземців. Окрім того, є ще 85 втікачів, які офіційно отримали притулок в країні. Вони можуть зареєструватися на біржі праці, шукати роботу й отримувати виплати для безробіних на рівні із громадянами країни.

Щомісяця з‘являються нові біженці. В Німеччині ними опікуються передусім на рівні округів та комун. Утримуються вони також за рахунок окружних та комунальних бюджетів. Деякі місцеві жителі в окрузі Померанія-Грайфсвальд відкрито демонструють невдоволення, коли мова заходить про біженців.

Квартири й нові меблі

"Ми мусимо працювати щодня", - говорить жінка 30-ти років з маленької комуни Тутов. Вона живе в панельній багатоповерхівці, в деяких квартирах якої розміщені також родини біженців. "Вони отримують квартири та ще й з новими меблями", - обурюється жінка, яка не хоче називати своє прізвище. До речі, як й деякі інші місцеві жителі, з якими вдалось поспілкуватись.

"Це делікатна тема, - говорить співробітник крамниці, що торгує електронікою. Разом з колегами він вийшов на перекур на ринковій площі в містечку Анклам. - Але, я думаю, що потрібно проявляти співчуття і солідарність, коли деякі люди тікають сюди від війни".

"Але й серед наших громадян є багато безробітних, які отримують соціальні виплати від держави, - втручається в розмову його колега. - Хто має за все це платити? Зрештою все лягає знову ж таки на наші плечі".

У яхтовому порту чотири чоловіки, яким вже добряче з 50, сидять на палубі вітрильника й спостерігають за заходом сонця. Як вони ставляться до теми біженців? Спочатку чоловіки відмовляються говорити, але потім все ж таки відповідають.

"Дехто працює 50 років й отримує лише невеличку пенсію, інші приїжджають сюди й отримують у подаронок квартиру та ще й грошей на додачу, - говорить один з чоловіків. - На цьому бажаю вам гарного вечора".