Рівно 75 років тому в головній штаб-квартирі Гітлера "Вовче лігво", розташованій у тодішній Східній Пруссії, вибухнула бомба, котра мала вбити Адольфа Гітлера. Замах провалився. Гітлер вижив. Вже через кілька днів після спроби вбивства диктатора, учасників замаху стратили.

Головним учасником замаху 20 липня 1944 року був Клаус Шенк фон Штауффенберґ. Ще 1942 року Штауффенберґ, який служив офіцером, зрозумів, що в Другій світовій війні нацистам не перемогти. Щоб врятувати Німеччину від майбутньої катастрофи, він разом з іншими офіцерами вермахту вирішив повалити гітлерівський режим.

Метою членів "Групи Крайзау" була докорінна політична реформа Німеччини. Провідними фігурами в цьому русі були Гельмут Джеймс фон Мольтке і Петер Йорк фон Вартенбурґ (на фото). 1944 року дехто з членів групи приєднався до спроби замаху на Гітлера, проведеного 20 липня. Згодом їх засудили до страти.

Починаючи з 1942 року група мюнхенських студентів, очолювана Гансом та Софією Шолль, котрі були братом і сестрою, намагалася чинити опір нацистам. Називали вони себе "Біла троянда". Члени групи опору поширювали тисячі листівок, що засуджували злочини нацистів. У лютому 1943 року Софі та Ганса Шолль викрило гестапо, а згодом їх засудили до страти.

1939 року тесля Ґеорґ Ельзер розмістив у Мюнхені вибухівку за трибуною в пивниці "Бюрґербройкеллер", де мав виступати Гітлер. Бомба вибухнула, та вже тоді, коли Гітлера за трибуною не було, бо його промова тривала менше, ніж планувалося. Внаслідок вибуху загинуло семеро осіб, ще 60 отримали поранення. Того ж дня Ельзера заарештували, а згодом відправили в концтабір Дахау, де він помер 1945 року.

У роки Другої світової війни невеличкий берлінський фабрикант Отто Вайдт залучав для роботи в своїй майстерні переважно сліпих та глухих євреїв. Його майстерня, що спеціалізувалася на випуску віників та щіток, вважалася "важливим оборонним підприємством", тож нацисти не змогли її закрити. Впродовж війни Вайдтові вдалося захистити своїх робітників-євреїв від депортації.

Чимало митців та інтелектуалів вже з моменту приходу Гітлера до влади 1933 року стали запеклими ворогами режиму. Багато-хто з тих, котрі не бажали пристосовуватись, але не могли відкрито протистояти системі, були змушені емігрувати. А ця берлінська група кабаретистів "Катакомба" безстрашно критикувала режим. 1935 року гестапо закрило театр, а його засновника Вернера Фінка ув'язнили в концтаборі.

Дехто з молодих людей розглядав у той час американо-англійський стиль життя, який ототожнювався з парним танцем свінг, як спосіб відкрито чинити спротив нацистам з їхнім гітлерюґендом. У серпні 1941 року передусім у Гамбурзі проколотилася хвиля арештів молодих людей, які захоплювалися свінгом. Багатьох з них взяли під варту, а декого депортували в спеціальні концтабори для молоді.

За допомогою пеленгаторів гестапо виявляло нелегальні передавачі груп опору. Приміром, улітку 1942 року було заарештовано понад 120 членів групи "Червона капела". Мета групи, що гуртувалася навколо Гарро Шульце-Бойзена та Арвіда Гарнака, - допомога євреям, фіксація злочинів нацистів та поширення листівок. Понад 50 учасників цієї групи засудили до смертної кари та стратили.

19 липня 1953 року в Берліні відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу, присвяченого німецькому руху опору. Комплекс відкрили на тому місці, де стратили Штауффенберґа після невдалого замаху на Гітлера. Але сам комплекс вшанував всіх мужніх жінок та чоловіків, котрі протистояли гітлеризму навіть ціною власного життя.