Генсек ХСС назвав Ґергарда Шредера "російським найманцем"
Олена Губар
20 серпня 2017 р.
Генсек баварської партії ХСС Андреас Шоєр розкритикував висунення Ґергарда Шредера на посаду незалежного директора російської компанії "Роснефть". Він вважає, що екс-канцлер ФРН змішує приватні інтереси з політикою.
Реклама
Генеральний секретар партії Християнсько-соціальний союз (ХСС) Андреас Шоєр (Andreas Scheuer) розкритикував висунення колишнього канцлера ФРН Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder) до ради директорів нафтової компанії "Роснефть". "Колишній канцлер Шредер робить із себе російського найманця. Його залученість у справи компанії "Роснефть" неприємно попахує, тут змішуються приватні економічні інтереси з політикою", - заявив Шоєр німецькій газеті Bild am Sonntag, що вийшла друком в неділю, 20 серпня.
Уряд Російської Федерації висунув кандидатуру Ґергарда Шредера на посаду нового незалежного директора компанії "Роснефть" в середині серпня. Його ім'я серед семи кандидатів, голосування за яких відбудеться наприкінці вересня. Ця новина викликала критику з боку німецьких політиків і правозахисників. Зокрема, вона лунала і з лав Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), членом якої є Шредер.
Сам екс-канцлер заявив, що буде претендувати на цю посаду. "Я балотуватимусь, незважаючи на усю критику, яку я вважаю несправедливою", - заявив Шредер в інтерв'ю швейцарській газеті Blick. Свою заробітну плату незалежного директора в разі затвердження на посаді він оцінює приблизно у 350 тисяч доларів США (298 тисяч євро).
Ґергард Шредер з 1998 по 2005 рік очолював "червоно-зелену" урядову коаліцію в Німеччині у складі СДПН та Зелених. Після відставки в 2005 році у результаті дострокових виборів Шредер очолив наглядову раду, а потім і комітет акціонерів компанії Nord Stream AG, оператора газопроводу "Північний потік". У 2016 році Шредер очолив також компанію Nord Stream 2.
Німецькі канцлери: від Аденауера до Меркель
У Німеччині з 1949 року було сім федеральних канцлерів та одна канцлерка. Хто ці сім попередників Анґели Меркель? Огляд про канцлерів та їхню діяльність.
Фото: picture-alliance/dpa
Конрад Аденауер (ХДС), 1949 - 1963
Конрад Аденауер був першим німецьким федеральним канцлером. За часів його керівництва ще молода Федеративна Республіка стала суверенною державою, у зовнішній політиці він був чіткої прозахідної орієнтації. Урядовий стиль Аденауера вважали авторитарним. За походженням він був з Рейнського регіону і тому добився того, щоб Бонн став столицею.
Фото: picture alliance/Kurt Rohwedder
Людвіґ Ергард (ХДС), 1963 - 1966
У 1963 році ХДС змусила вже 87-річного Аденауера до відставки та зробила його наступником Людвіґа Ергарда. Ергард зажив популярності як міністр економіки, пропагуючи соціальну ринкову економіку, і став "батьком" західнонімецького економічного дива. Його лише зрідка можна було бачити без сигари. Щодня він викурював близько 15 штук. 1966 року Ергард пішов у відставку з канцлерської посади.
Фото: picture-alliance/dpa
Курт Ґеорґ Кізинґер (ХДС), 1966 - 1969
Курт Ґеорґ Кізинґер сформував першу велику коаліцію Німеччини із ХДС та СДПН, якій вдалося надати поштовх кволій економіці. Ухвалення законів про надзвичайний стан, які надавали владі у випадку кризи надзвичайних повноважень, змусило молодь вийти на акції протесту. Так народився студентський рух. Кізінґер був суперечливою постаттю через його націонал-соціалістичне минуле.
Фото: picture-alliance/dpa
Віллі Брандт (СДПН), 1969 - 1974
Суспільні перетворення принесли зміни у політиці: Віллі Брандт став першим соціал-демократом на посаді канцлера ФРН. Ставши на коліна перед меморіалом у колишньому варшавському гетто і попросивши вибачення за жорстокості нацизму, він зробив великий жест примирення. Йому вдалося зняти напругу в відносинах між країнами західної та східної Європи, за що він здобув 1971 року Нобелівську премію миру.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Шмідт (СДПН), 1974 - 1982
Гельмут Шмідт обійняв посаду канцлера після відставки однопартійця Віллі Брандта. Його правління супроводжували нафтова криза, інфляція та економічний застій. Шмідт був тверезим та ефективним керівником. Терору лівих екстремістів з так званої Фракції Червоної Армії (RAF) не дозволив диктувати – відмовився виконати вимоги терористів. Шмідта скинули шляхом вотуму недовіри.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Коль (ХДС), 1982 - 1998
Його правління тривало рекордно довго - 16 років. Гельмута Коля якийсь час вважали майстром політичної "відсидки" - обережний, не схильний до помилок, але і без особливої снаги до реформ. Однак саме на ньому лежить історична заслуга - возз'єднання Німеччини та структурна відбудова колишньої НДР. Коль був не лише "канцлером німецької єдності", а й великим поборником об'єднаної Європи.
Фото: picture-alliance/augenklick/J. Fromme
Ґергард Шредер (СДПН), 1998 - 2005
Після чотирьох періодів правління Коля прийшли мінливі настрої. Ґергард Шредер став канцлером першого "червоно-зеленого" уряду. За часів його канцлерства Бундесвер уперше взяв участь у військових операціях НАТО, зокрема в Афганістані. Розпочата ним перебудова системи соцзабезпечення призвела до напруженості усередині партії, багато людей вийшли на вулиці, протестуючи проти скорочення соцвиплат.
Фото: picture-alliance/dpa
Анґела Меркель (ХДС), з 2005-го
Анґела Меркель стала у 2005 році першою канцлеркою. Одним з її найбільших випробувань є нинішня фінансова та економічна криза. Меркель уособлює прагматичний стиль керування. Так, після аварії реактора на Фукусімі вона взяла курс на відмову від атомної енергетики, хоча перед цим була проти. Невід'ємною частиною образу канцлерки є її піджаки усіх можливих кольорів і відтінків.