У Бундестазі вшанували пам'ять жертв націонал-соціалізму
Дмитро Прокопчук
31 січня 2018 р.
Голова парламенту Німеччини Вольфґанґ Шойбле нагадав про особливу відповідальність повоєнних поколінь німців. У Бундестазі також виступила Аніта Ласкер-Вальфіш, яка пережила ув'язнення в "Аушвіці".
Реклама
У німецькому Бундестазі в середу, 31 січня, вшанували пам'ять жертв націонал-соціалізму. Голова Бундестагу Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schauble) зазначив, що через вину, яку взяли на себе німці за дванадцять років правління націонал-соціалістів, на наступні покоління німців лягає особлива відповідальність. "Ця вільна, демократична, правова, мирна Німеччина, у якій ми нині маємо щастя жити, збудована на історичному досвіді безпрецедентної жорстокості", - наголосив Шойбле, цитує інформагенція dpa.
У Бундестазі виступила колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц" Аніта Ласкер-Вальфіш. "Хто міг подумати, що ми покинемо Аушвіц живими, а не у вигляді диму (з труби крематорію - Ред.)", - зазначила Ласкер-Вальфіш у своїй промові. Вона додала, що "антисемітизм є вірусом, якому 2000 років, і який видається невиліковним". Ласкер-Вальфіш назвала скандалом те, що й сьогодні єврейські школи і дитячі садочки потребують охорони поліцією. Однак загалом Німеччина після війни поводила себе "зразково", додала Ласкер-Вальфіш, наголошуючи на тому, що спротив націонал-соціалістичним поглядам триває.
З 1996 року 27 січня в Німеччині є днем вшанування пам'яті жертв націонал-соціалізму. В цей день в 1945 році радянські війська звільнили полонених концтабору "Аушвіц" у польському Освенцимі.
"Прощавайте, мої любі": останні листи жертв Голокосту
З концтаборів та гетто євреї писали листи своїм близьким, аж поки не гинули від рук нацистів. Меморіальний комплекс історії Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі присвятив онлайн-виставку пам'яті цих людей.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Як і багато інших
Що за фотографія! Завдяки віддзеркаленню складається враження, що Залман Левінсон дивиться на нас з усіх боків. Знімок датується 1937 роком. Це маленький Салман, чи Сіма, - така ж дитина, як і багато інших. Він виріс у Ризі з мамою Фрідою й татом Селігом. У 1936-му його тітка переїхала у тодішню Палестину, яка перебувала під британським мандатом. Сіма регулярно надсилав їй листи.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Будинок в Ризі
От цим малюнком Салман подякував тітці Агнесі за подарунок на дев 'ятиріччя. "Бейт" - на ідиші "будинок" - написав він над малюнком. Незабаром після цього німецький верхмат захопив Ригу. Агнес більше нічого не чула про свого племінника. Вже після війни вона дізналася: Салмана та його батьків депортували в ризьке гетто, де вони й загинули.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Показати обличчя жертв
Цією онлайн-виставкою Меморіал історії Голокосту "Яд Вашем" вирішив показати останні листи жертв Голокосту - що вони писали перед тим, як загинули від рук нацистів. Крім того, "Яд Вашем" оприлюднив ще й фотографії дописувачів та їхніх близьких. Вгорі: світлина двадцятих років родини Келлер-Мозес. Вони були з німецького Ахена.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
"J" - єврей
На паспорті Зіґфріда Келлера у 1938-му нацисти поставили штамп "J" (Jude - єврей). Для багатьох ця позначка стала смертним вироком. Зіґфрід - єдиний з родини, хто вижив. 2013 року він передав Яд-Вашем листи своєї матері Берти. У 1942-му вона написала йому з Терезіна в Чехії: "А тепер, мої любі діти, прощавайте і моліться за нас, і Бог захистить і нас, і вас".
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Десять листів з тисяч
З тисяч листів, що зберігаються в архіві, Яд Вашем обрав для експозиції десять. Більшість з тих, хто їх написав, не знали, що це буде їхній останній лист перед смертю. Особливо німецькі євреї - такі, як Зіґфрід Боденгаймер (на фото у військовій формі), які воювали у Першій світовій на боці Німеччини і не могли уявити, що нацисти їх вб'ють.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Останній лист перед депортацією
Багато хто з авторів листів намагалися приховати і прикрасити справжню ситуацію в концтаборі. Анна Майнінґер писала своїм дітям: "Ми у таборі з середи, зі мною справді все добре. Вам справді не потрібно турбуватися ... Якби б ми й надалі мали можливість отримувати звістки одне від одного … Сердечно цілую. Ваша любляча мама".
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
На Святу землю…
З варшавського гетто Перла Тітельман написала своєму чоловікові Йозефу та доньці Рейчел: "Я збираю всю свою волю в кулак, аби вижити заради вас ... Наша туга одне за одним - безмежна". Перлу вбили. Однак Рейчел і Джозеф вижили й емігрували у 1947 році на Святу землю - в майбутній Ізраїль.
Фото: Courtesy of Yad Vashem Photo Archives
Поїзд в Освенцім
Картина "Транспорт №2" Павла Кора зображує потяг, який привіз його батька в Освенцім - до місця його смерті. Виставка "Прощавайте, мої любі: останні листи жертв Голокосту 1941-1942 рр." в онлайн-версії також нагадує і про родичів та близьких шести мільйонів євреїв, вбитих у Європі.