За законом, об'єкти відновлюваної енергетики для отримання "зеленого" тарифу мають використовувати не менше 15 відсотків українських матеріалів, обладнання, робіт і послуг при здачі в експлуатацію вже цього року, не менше 30 відсотків при здачі в 2013 році і не менше половини від всього обсягу - в 2014 році. Документи про це виробники енергії з відновлюваних джерел мають подавати до Нацкомісії регулювання електроенергетики.

Директор з розвитку бізнесу компанії “Рентехно”, що задіяна у будівництві сонячних електростанцій, Дмитро Лукомський сказав Deutsche Welle - спершу з українською складовою проблем не буде: «Ми надаємо замовникам детальні прорахунки економічних показників проекту. Забезпечити 15% складову буде досить легко». За словами Лукомського, вже важче з 30% місцевої складової, що очікується з січня 2013 року: «Але цю другу вимогу вже кілька разів відкладали, тому поки можемо впевнено говорити лише про проекти, які будуть реалізовані у 2012 році».

Наступного року буде важче

Президент ізраїльської Sun Electra (бере участь у кількох українських проектах сонячних електростанцій) Петр Розенкранц вважає - правилу місцевої складової перший рік компаніям буде слідувати нескладно, але подальше збільшення частки українських товарів та послуг потребуватиме більш високотехнологічних підрядників. «На даному етапі технологічного розвитку в Україні відсутня налагоджена система функціонування високотехнологічних підприємств», - каже глава Sun Electra. Водночас, відомо, що київське ВАТ «Квазар» виробляє і експортує сонячні елементи, модулі, батареї, а запорізький "Завод напівпровідників" виготовляє полікремній, що використовують у сонячній енергетиці. Більш того – днями ВАТ «Запорожтрансформатор» сповістило про поставку трансформаторів для сонячної станції Solana (США), що стане однією з найбільших у світі, встановленою потужністю у 250 мегават.

Cтимул для розвитку

Норма про обов’язкову складову українського виробництва в проектах з відновлюваної енергетики має стимулювати розвиток технологій та заміщувати імпорт. У цьому переконаний експерт Національного екологічного центру Артур Денисенко. Він називає закон стимулом: «В Україні залишились виробництва та технології, які можуть забезпечувати виконання цієї норми». В компанії "Рентехно" погоджуються, збільшення частки місцевої складової є перспективним для українського ринку, але на думку спеціалістів компанії, цей процес має враховувати місцеву специфіку і відбуватись прозоро.

Іншої думки голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. Він заявляє, що наявність місцевої складової, ухваленої на законодавчому рівні для отримання "зеленого" тарифу без власного виробництва обладнання гальмує розвиток вітроенергетики і стримує залучення інвестицій. «15% місцевої складової - межа витрат, які будуть задіяні на розробку проекту, будівництво ділянок під вітротурбіни та доріг. Ці витрати слід буде довести відповідальному держоргану, хоча сама процедура доведення ще не визначена», - каже Конеченков.

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Євген Тейзе