"Маргаритки" - історія про двох молодих жінок, для яких немає нічого святого. Стрічка знята у Чехословаччині у 1966 році. Революційний твір заборонили після Празької весни, однак він все одно здійснив неабиякий вплив на кінематографістів у всій Східній Європі.

Роком раніше Мілош Форман зняв фільм "Любов білявки". Це іронічно-викличний портрет молодої жінки, яка закохується в піаніста, однак його батьки виступають проти цих стосунків. Чеський режисер, який пізніше зробив кар'єру в Голлівуді, разом із Вірою Хитіловою та Їржі Менцелем вважається одним із найвідоміших представників нової хвилі чеського кіно середини 1960-тих років.

Такі країни, як Чехословаччина, Угорщина або Югославія, у 1960-тих роках на кілька років змогли вийти за закляклі мистецькі рамки соцреалізму. Натомість у Польщі ще раніше знімалися фільми високої художньої якості, які проклали собі шлях до кінотеатрів. Визначним шедевром донині вважається стрічка Анджея Вайди "Попіл і діамант", присвячена подіям 8 травня 1945 року.

Художній фільм Романа Поланського "Ніж у воді" також був знятий у Польщі. Народжений у Парижі кінорежисер, який пізніше зажив світової слави, 1962 року зняв захоплюючу стрічку, дія якої відбувається майже виключно на вітрильнику. Два чоловіки й одна жінка більше 90 хвилин ведуть спершу психологічну, а далі й фізичну боротьбу: карколомне камерне кіно.

Після смерті Сталіна кіно й література в СРСР змогли на кілька років вивільнитися з пазурів цензури. У так званий період "відлиги" були зняті кілька прикметних фільмів, які й досі варті уваги. Стрічка "Летять журавлі" радянського кінорежисера грузинського походження Михайла Калатозова розповідає історію молодої жінки, яка вийшла заміж за брата свого нареченого після того, як той пішов на війну.

Українсько-вірменський кінорежисер Сергій Параджанов був найвизначнішим представником української школи поетичного кіно. Вихід його культового фільму "Тіні забутих предків" припав на кінець періоду "відлиги". Прем'єра стрічки в Києві у 1965 році перетворилася на акцію протесту проти арештів української інтелігенції, у якій взяли участь Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл та Василь Стус.

Упродовж довгих років існування "залізної завіси" лише поодиноким режисерам з Радянського Союзу вдавалося вийти за нав'язані системою естетичні рамки. Кіногеній Андрій Тарковський зняв упродовж свого життя лише сім фільмів. Однак його сповнені фантазії й фантастики меланхолійно-похмурі картини встановили нові межі можливого в кіно. Особливо сильне враження справляє стрічка "Сталкер".

Після падіння Берлінського муру і припинення дії Варшавського договору в деяких країнах Центральної та Східної Європи відбулися справжні кінореволюції. Македонський режисер Мілчо Манчевський зняв знакову стрічку "Перед дощем". Це символічна картина про війну на Балканах і конфлікт між албанцями-мусульманами та македонцями-християнами.

Трагікомедія "Андерграунд" народженого в Сараєві сербського режисера боснійського походження Еміра Кустуриці також присвячена кривавим подіям у колишній Югославії. Однак у цьому фільмі режисер звертається й до історії регіону після Другої світової війни.

Румунія переживає неабиякий кінобум упродовж останніх років. "4 місяці, 3 тижні і 2 дні" режисера Крістіана Мунджіу - одна із найпопулярніших картин румунської нової хвилі. Це шокуюча й незабутня стрічка про молоду жінку, яка наважилася на нелегальний аборт.