Другу годину Ярослава Павленко терпляче чекає на сонці. Попрощатись з Блаженнішим Любомиром вона приїхала з Городка, що на Львівщині. Година в дорозі і тепер дві в черзі, для неї - непомітні. Каже, в голові - інші думки. "Хоча почуваюсь не дуже добре,  але не можу не попрощатись з такою великою людиною. Він часто мав відправи в нас у Городку. Я його пам'ятаю і дуже поважаю, бо він був простою і доступною людиною для будь-кого, не дивлячись ні на який чин. То є людина від Бога і, як кажуть, з ангелом на плечі", - розповідає жінка, ховаючи сльози.

Колишній глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ), кардинал Любомир (Гузар) помер 31 травня на 85-році життя. Причиною смерті назвали "важку недугу". Український президент Петро Порошенко та ряд політиків уже висловили свої співчуття. Тепер зі священнослужителем, який для багатьох був моральним авторитетом, прощається Львів.

Христині Павлюк хоч і львів'янка, але прощатись з духовним наставником приїхала теж з -за міста, де працювала на городі. Коли їй повідомили по телефону про смерть Блаженнішого,  вирішила, що обов'язково мусить приїхати і попрощатись. "Коли мені сказали про його смерть, то аж зле стало. Він був дуже велична й світла людина. Поруч з ним відчувалась якась святість. Коли він служив, аж хотілось тягнутись до того світла і святості", - розповідає жінка.

Подбали про безпеку

На подвір'я Собору святого Юра, куди привезли тіло, волонтери пропускають по десять-п'ятнадцять осіб, щоб не утворювалось великі черги. Людей - менше ніж очікували, тому тисняви немає. Представники церкви подбали, щоб ті, хто не потрапив до собору, могли чути й бачити всі богослужіння, які відбуваються всередині в храмі, на великому екрані. Поруч - три карети швидких, на випадок поганого самопочуття вірян.

Але поки що самих людей - не багато. "Ведуть себе всі досить чемно. Hадзвичайних ситуацій поки що не виникало. А невелика черга - тому, що - будень і люди працюють. Більші черги можуть бути ввечері і в суботу",  - робить своє припущення волонтер Софія, яка слідкує за порядком в черзі.

На суботу також запланована скорботна хода від Собору святого Юра до Церкви святого Михайла, тому центр Львова на цей час буде перекритий. Щоб не перевантажувати вулиці навколо Собору святого Юра транспортом, вірянам запропонували залишати свої автобуси, чи автівки на трьох паркінгах на околицях міста. Звідти до Собору святого Юра цілодобово курсують  спеціальні автобуси. Також комунальний транспорт в дні прощання з Любомиром Гузаром, ходить до першої години ночі.

Скромність і моральність - його головні риси

У черзі попрощатись з Любомиром Гузаром - багато тих, хто знали його особисто. Розповідають про виняткову скромність, нелюбов до розкоші, спокій, мудрість і при цьому, добре почуття гумору. "Пригадую, як у Римі він якось питався в мене, коли вже буде захист мого докторату. Кажу: Ну, поставили мені на 13 число. - А він:  Але ж ви, брате, дату вибрали!  - Я кажу: Тринадцяте число - то число Марії. - Ну брате, хіба то вас і врятує, каже він", - ділиться спогадами з DW отець Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії УГКЦ.

Єпископ єпархії Cвятого Володимира Великого у Франції, отець Борис Гудзяк, згадує, що Любомира Гузара шанували люди різних конфесій і професій. "Його любили таксисти, слухали молодь і старші, підприємці й митці, побожні парафіяни й ті, які не були вірними УГКЦ. Він об'єднував членів своєї Церкви і свого народу та прагнув поширювати цю єдність далі", -  каже про Любомира Гузара Борис Гудзяк. На його думку, головні заслуги Блаженнішого Любомира в тому, що він об'єднав українців, ставши для багатьох високим моральним авторитетом.

Сам відмовився від влади

Народився Любомир Гузар в 1933 році у Львові. Але в 1944-ому його родина переїжджає до Австрії, а звідти до США, де юний Гузар навчався в малій духовній семінарії, а згодом - у Католицькому університеті. В 1958 році його висвячують на священика для Стемфордської єпархії в США. Але через десять років він переїжджає до Риму для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я в 1972 році.

У Римі архієпископ Йосип Сліпий висвячує Любомира Гузара на єпископа. У 1993 році, вже після розпаду Радянського Союзу, Гузар повертається до України. А 25-го січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви його обирають Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.  Цей вибір затвердив Папа Римський Іван-Павло II. На цій посаді Блаженніший Любомир був аж до 2011 року,  коли сам зрікся влади. До кінця своїх днів проживав у Кожичах, у своїй резиденції біля Києва.

Прощатись з Блаженнішим Любомиром львів'яни зможуть до неділі. Зранку 4 червня тіло знову перевезуть до Києва. Поховають його вже в понеділок, 5 червня, у київському Патріаршому Соборі Воскресіння Христового, у його крипті.