У Молдові призначили членів уряду, попри спротив президента
Наталія Мехед
10 січня 2018 р.
Голова парламенту Молдови, який виконує обв'язки президента, також запровадив посаду віце-прем'єра з європейської інтеграції.
Реклама
Голова парламенту Молдови Андріан Канду, який згідно з рішенням Конституційного суду країни виконує обов'язки президента, у середу, 10 січня, підписав укази про призначення двох віце-прем'єрів і п'яти міністрів.
На пост віце-прем'єра з європейської інтеграції призначений колишній віце-голова парламенту Юрій Лянке. Віце-прем'єром з реінтеграції, що відповідає за врегулювання в Придністров'ї, стала Христина Лісник, яка працювала у МВС Молдови.
Міністром закордонних справ і європейської інтеграції призначений Тудор Ульяновський, який до цього був послом Молдови у Швейцарії. Міністром економіки та інфраструктури став бізнесмен Кирило Габуріч, який обіймав посаду прем'єр-міністра протягом чотирьох місяців у 2015 році. Міністром охорони здоров'я, праці, соціального захисту та сім'ї призначена лікарка Світлана Чеботар, яка обіймала посаду директора Республіканського Центру переливання крові.
Міністром сільського господарства і продовольства став Лівіу Волконовіч, який до цього був ректором Державного аграрного університету. Міністром юстиції Молдови знову став колишній голова Конституційного суду Олександр Тенасе.
Як повідомлялось, Конституційний суд Молдови 2 січня тимчасово призупинив повноваження президента країни Ігоря Додона. Рішення ухвалено у відповідь на запит групи депутатів від правлячої коаліції, щоб дати можливість прем'єру Павлу Філіпу або спікеру Андріану Канду призначити нових членів уряду. 20 грудня 2017 року були відправлені у відставку більше половини членів кабміну - п'ятеро міністрів з дев'яти. Після цього Додон двічі відмовився затвердити нові кандидатури на ці посади, запропоновані правлячою лівоцентристською Демократичною партією Молдови.
Крім того, 10 січня Канду пілписав закон про боротьбу з російською пропагандою, який набуде чинності найближчим часом після офіційного опублікування. Щоб уможливити оприлюднення закону, 5 січня Конституційний суд втретє тимчасово відсторониввід посади президента Додона.
25 років від початку конфлікту: Придністров'я учора й сьогодні
Чверть століття тому Молдова була розділена надвоє. У результаті збройного конфлікту виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка". Її будні - у фотогалереї DW.
Фото: DW/J. Semenova
Розділена Молдова
25 років тому внаслідок збройного конфлікту Молдова була розділена надвоє, а своєрідним кордоном стала річка Дністер. На сході країни, на лівому березі Дністра, виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка", яка орієнтується на Росію. Дістатися з Молдови до будь-якого населеного пункту Придністров'я можна лише через адміністративний кордон.
Фото: DW/J. Semenova
Пропускний пункт на придністровській митниці
Бендери - друге завбільшки місто невизнаної "Придністровської республіки". Розташоване воно на правому березі Дністра, але перебуває під юрисдикцією Тирасполя. Раніше доїхати з Кишинева до Бендер можна було за 40 хвилин. Тепер же є небезпека застрягнути на придністровській митниці. Перед нею пост миротворців, де служать молдовські, придністровські та російські військові.
Фото: DW/J. Semenova
Варницький анклав
Село Варниця лежить на березі Дністра. Воно знаходиться у межах міста Бендери, але адміністративно належить до Аненій-Нойського району правобережної Молдови. 25 років тому, під час збройного конфлікту між берегами Дністра, його жителі підтримували Кишинів, відмовившись стати частиною невизнаного Придністров'я. На фото - меморіал у Варниці, що вшановує пам'ять загиблих односельців.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця імені Карла XII
Варниці є що запропонувати історикам. Можливо, це єдине у світі село, де є вулиця імені шведського короля Карла XII. Після поразки під Полтавою 1709 року він утік сюди від армії Петра I. У 1711-1713 роках там, де зараз розкинулися городи варницьких селян, виросли королівська резиденція та поселення, яке назвали Новий Стокгольм. 1993 року в Варниці знайшли рештки королівської канцелярії.
Фото: DW/J. Semenova
З допомогою Євросоюзу
У найближчому майбутньому на території колишньої королівської резиденції відкриють музей Карла XII. Проект за фінансової підтримки Євросоюзу та Швеції ініціювала шведська неурядова організація зі складною для вимови назвою Nordiskkulturochhistoryformedling. Приєдналася і місцева жіноча організація, яку очолює Вероніка Штефан.
Фото: DW/J. Semenova
Скарб Мазепи
На вулиці Карла XII є пам'ятний знак на місці смерті українського гетьмана Івана Мазепи, який утік сюди від російської армії разом зі шведським королем. За легендою, тікаючи, Мазепа зумів захопити з собою дві діжки золота і кілька мішків срібла. Частина потонула у Дніпрі, але щось, як кажуть історики, потрапило у Варницю. Мазепа помер у тутешньому сільському будинку 22 вересня 1709 року.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця на кордоні
Цю вулицю Варниці жителі розташованих навпроти будинків називають по-різному. Одні вважають, що живуть на вулиці Ніколае Йорга, а інші стверджують, що на Борисівській. Це тому, що бік вулиці з непарними номерами належить до молдовської Варниці, а з парними - до придністровських Бендер. Через це виникає чимало проблем, наприклад, у бізнесменів, які хочуть зареєструвати тут підприємство.
Фото: DW/J. Semenova
Місцеві реалії
Нашим гідом по Варниці став голова місцевої ради Георгій Лупу. Він розповів, що деякі жителі одержують придністровські пенсії з російськими доплатами, оскільки працювали на підприємствах у Бендерах. Співробітники ж варницьких підприємств отримують зарплату в молдовських леях, а послуги ЖКГ оплачують російськими рублями. Співвідношення між леєм і рублем 3:1 на користь придністровської валюти.
Фото: DW/J. Semenova
Танк у гаражі
Георгій привіз нас на колишню військову базу 14-тої російської армії. На закинутій базі є чимало цікавого. Наприклад, у одному з гаражів стоїть справжній танк. Щоправда, сфотографувати його не вдалося, оскільки господаря не було. Він - один з місцевих жителів, який придбав на цій території ділянку землі разом із закинутим поржавілим обладнанням. Залишилася тут і вартова вишка.
Фото: DW/J. Semenova
Бендери тоді й зараз
Щоб потрапити з Варниці до Бендер, треба проїхати через митницю й одержати міграційну карту. У червні 1992 року тут точилися запеклі бої за міст через Дністер. У них загинуло більше тисячі людей. Сьогодні місто живе звичайним життям і відрізняється від інших молдовських міст хіба що великою кількістю пам'ятників війни.
Фото: DW/J. Semenova
Бендерська фортеця
Квитки до Бендерської фортеці, головної пам'ятки міста, можна придбати за молдовські леї. Збудована турками у XVI столітті фортифікація тільки нещодавно відкрилася для екскурсій. У радянські часи тут дислокувалася ракетна бригада 14-ї російської армії та понтонно-мостовий полк. Нині упритул до фортеці прилягає військова частина армії невизнаної "Придністровської республіки".
Фото: DW/J. Semenova
Той самий Мюнхгаузен
Перед входом до фортеці стоїть гарматне ядро, на якому той самий Мюнхгаузен злітав поглянути на позиції супротивника, що ховався за стінами цитаделі. І ядро, і пам'ятник літературному герою встановлені тут не просто так. Прототип повісті Рудольфа Еріха Распе - Карл Фрідріх Єронім барон фон Мюнхгаузен - дійсно 1737 року брав участь у штурмі Бендерської фортеці російськими військами.
Фото: DW/J. Semenova
Міст, що роз'єднує
З оглядового майданчика Бендерської фортеці видно міст через Дністер. За ним на протилежному боці - Тирасполь, столиця невизнаної "республіки". Усі 25 років, що минули після збройних сутичок, міст не з'єднує, а радше роз'єднує береги. Після завершення конфлікту влітку 1992 року почався процес перемовин з його урегулювання і статусу Придністровського регіону. Він триває досі.