25 років тому внаслідок збройного конфлікту Молдова була розділена надвоє, а своєрідним кордоном стала річка Дністер. На сході країни, на лівому березі Дністра, виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка", яка орієнтується на Росію. Дістатися з Молдови до будь-якого населеного пункту Придністров'я можна лише через адміністративний кордон.

Бендери - друге завбільшки місто невизнаної "Придністровської республіки". Розташоване воно на правому березі Дністра, але перебуває під юрисдикцією Тирасполя. Раніше доїхати з Кишинева до Бендер можна було за 40 хвилин. Тепер же є небезпека застрягнути на придністровській митниці. Перед нею пост миротворців, де служать молдовські, придністровські та російські військові.

Село Варниця лежить на березі Дністра. Воно знаходиться у межах міста Бендери, але адміністративно належить до Аненій-Нойського району правобережної Молдови. 25 років тому, під час збройного конфлікту між берегами Дністра, його жителі підтримували Кишинів, відмовившись стати частиною невизнаного Придністров'я. На фото - меморіал у Варниці, що вшановує пам'ять загиблих односельців.

Варниці є що запропонувати історикам. Можливо, це єдине у світі село, де є вулиця імені шведського короля Карла XII. Після поразки під Полтавою 1709 року він утік сюди від армії Петра I. У 1711-1713 роках там, де зараз розкинулися городи варницьких селян, виросли королівська резиденція та поселення, яке назвали Новий Стокгольм. 1993 року в Варниці знайшли рештки королівської канцелярії.

У найближчому майбутньому на території колишньої королівської резиденції відкриють музей Карла XII. Проект за фінансової підтримки Євросоюзу та Швеції ініціювала шведська неурядова організація зі складною для вимови назвою Nordiskkulturochhistoryformedling. Приєдналася і місцева жіноча організація, яку очолює Вероніка Штефан.

На вулиці Карла XII є пам'ятний знак на місці смерті українського гетьмана Івана Мазепи, який утік сюди від російської армії разом зі шведським королем. За легендою, тікаючи, Мазепа зумів захопити з собою дві діжки золота і кілька мішків срібла. Частина потонула у Дніпрі, але щось, як кажуть історики, потрапило у Варницю. Мазепа помер у тутешньому сільському будинку 22 вересня 1709 року.

Цю вулицю Варниці жителі розташованих навпроти будинків називають по-різному. Одні вважають, що живуть на вулиці Ніколае Йорга, а інші стверджують, що на Борисівській. Це тому, що бік вулиці з непарними номерами належить до молдовської Варниці, а з парними - до придністровських Бендер. Через це виникає чимало проблем, наприклад, у бізнесменів, які хочуть зареєструвати тут підприємство.

Нашим гідом по Варниці став голова місцевої ради Георгій Лупу. Він розповів, що деякі жителі одержують придністровські пенсії з російськими доплатами, оскільки працювали на підприємствах у Бендерах. Співробітники ж варницьких підприємств отримують зарплату в молдовських леях, а послуги ЖКГ оплачують російськими рублями. Співвідношення між леєм і рублем 3:1 на користь придністровської валюти.

Георгій привіз нас на колишню військову базу 14-тої російської армії. На закинутій базі є чимало цікавого. Наприклад, у одному з гаражів стоїть справжній танк. Щоправда, сфотографувати його не вдалося, оскільки господаря не було. Він - один з місцевих жителів, який придбав на цій території ділянку землі разом із закинутим поржавілим обладнанням. Залишилася тут і вартова вишка.

Щоб потрапити з Варниці до Бендер, треба проїхати через митницю й одержати міграційну карту. У червні 1992 року тут точилися запеклі бої за міст через Дністер. У них загинуло більше тисячі людей. Сьогодні місто живе звичайним життям і відрізняється від інших молдовських міст хіба що великою кількістю пам'ятників війни.

Квитки до Бендерської фортеці, головної пам'ятки міста, можна придбати за молдовські леї. Збудована турками у XVI столітті фортифікація тільки нещодавно відкрилася для екскурсій. У радянські часи тут дислокувалася ракетна бригада 14-ї російської армії та понтонно-мостовий полк. Нині упритул до фортеці прилягає військова частина армії невизнаної "Придністровської республіки".

Перед входом до фортеці стоїть гарматне ядро, на якому той самий Мюнхгаузен злітав поглянути на позиції супротивника, що ховався за стінами цитаделі. І ядро, і пам'ятник літературному герою встановлені тут не просто так. Прототип повісті Рудольфа Еріха Распе - Карл Фрідріх Єронім барон фон Мюнхгаузен - дійсно 1737 року брав участь у штурмі Бендерської фортеці російськими військами.

З оглядового майданчика Бендерської фортеці видно міст через Дністер. За ним на протилежному боці - Тирасполь, столиця невизнаної "республіки". Усі 25 років, що минули після збройних сутичок, міст не з'єднує, а радше роз'єднує береги. Після завершення конфлікту влітку 1992 року почався процес перемовин з його урегулювання і статусу Придністровського регіону. Він триває досі.