У гавані німецького Любмина, невеличкого курортного містечка на балтійському узбережжі, завершується спорудження берегового терміналу, щоб приймати російський газ. Наприкінці серпня тут було зварено останній шов, що з'єднав першу вже готову до експлуатації лінію трубопроводу Nord Stream, прокладеного по дну Балтійського моря, з європейським газопроводом OPAL (Ostsee-Pipeline-Anbindungs-Leitung).  Ним російське блакитне паливо буде транспортуватися  далі на південь – до кордону між Німеччиною та Чехією - і надходити безпосередньо у німецьку газорозподільну мережу.

Рекорні темпи

Газопровід OPAL довжиною 470 кілометрів з діаметром труби 1400 міліметрів було збудовано рекордними темпами  – за 22 місяці. Його вже заповнено газом, загалом же пропускна здатність цього газопроводу сягає 36 мільярдів кубометрів палива на рік. Це приблизно третина річного німецького обсягу споживання блакитного палива.

Восени наступного року мають здати в експлуатацію ще один газогін (NEL), довжина якого складає 440 кілометрів, а пропускна здатність – 20 мільярдів кубометрів. Ним російський газ мають транспортувати в західному напрямку – спочатку до німецького підземного газосховища Реден. А вже звідти – європейськими газорозподільними мержами – до Данії, Бельгії, Франції та Великобританії.

Від Сибіру до Європи

В Любмині вже майже все готово, щоб напряму поєднати великі сибірські газові родовища з європейськими споживачами. З моря береговими дюнами на термінал прийому виведено обидві труби газогону Nord Stream. Одну його нитку вже протестували і заповнили азотом, який потрібен для того, щоб коли почнеться прокачування палива, газ не насичувався киснем з повітря, утворюючи вибухонебезпечну суміш, пояснює начальник будівництва Клаус Гаусман. У вересні, коли почнуть заповнювати першу трубу, «блакитне паливо» витіснить азот в атмосферу через спеціальні клапани.

Початок експлуатації заплановано на четвертий квартал цього року, але точної дати ще немає. «Це залежить від "Газпрому"», - зазначив керівник  проекту Nord Stream з німецького боку Ґеорґ Новак. Загалом він позитивно оцінює підсумки робіт. «Будівництво працює як годинник, як і належить фірмі зі Швейцарії», - пожартував він, натякаючи на  швейцарську «прописку» консорціуму, що здійснює прокладення газогону Nord Stream.

Прийомний термінал у Любмині – це солідне підприємство, споруджене на ділянці площею 12 гектарів. Журналістів, яких запросили подивитися, як з'єднують Nord Stream з газопроводом OPAL, водили  територією, що схожа на павутиння з труб різного діаметру, а також з вертольоту показували, яка труба куди веде.

Спочатку, пояснив Клаус Гаусман, російський газ трубами надходить на компресорну станцію для вирівнювання тиску. Потім його треба підігріти до робочої температури, оскільки за ті три дні, що газ ітиме дном Балтики, він істотно охолоджуватиметься, особливо взимку. 

Друкарські верстати «Газпрому»

Наступний етап – дві вимірювальні станції для кожного з газопроводів. На трубах, які ведуть далі до OPAL і NEL, встановлено по два ультразвукових лічильники різних фірм. Прилади повинні будуть відмірювати однакову кількість кубометрів газу, що надходить з Росії. Робітники прийомного терміналу жартома називають свої вимірювальні станції «друкарськими верстатами» «Газпрому».

Фірма-оператор газопроводів OPAL і Nel буде заробляти гроші на транспортуванні  газу від продавця до покупця. Генеральний директор OPAL NEL Transport GmbH Бернд Фоґель порівнює своє підприємство з авіакомпанією, яка доправляє пасажира з одного пункту в інший за відповідну платню.

Вартість кожного з газопроводів – приблизно один мільярд євро. Ще приблизно сто мільйонів коштувало спорудження прийомного терміналу у Любмині. На запитання Deutsche Welle, наскільки швидко можуть окупитися такі величезні інвестиції, Бернд Фоґель відповів - 15-20 років. При цьому газотранспортники виходять з того, що після початку експлуатації обох ниток газогону Nord Stream  і виведення його на проектну потужність - 55 мільярдів кубометрів на рік, і газопроводи OPAL і NEL будуть задіяні практично на всі сто відсотків, оскільки їхня спільна пропускна здатність складає 56 мільярдів кубометрів.  Але чи потрібно буде Європі стільки додаткового газу від Росії, до того ж, за ціною з прив'язкою до цін на нафту?

Скільки потрібно російського газу?

За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства (IEA), потреба Євросоюзу в газі до 2030 року зросте на 188 мільярдів кубометрів на рік. Це втричі більше того обсягу, який може прокачувати Nord Stream.

Натомість аналітик берлінського фонду науки й політики Олівер Ґеден не впевнений, що потреба Європи саме в російському газі буде зростати. Він вказує на програму заходів енергозбереження, ухвалену в Німеччині, і на появу нових перспективних джерел газу. Зокрема експерт згадав відкриті нещодавно у Польщі родовища, а ще  термінали з прийому танкерів зі зрідженим газом з країн Близького Сходу, які споруджують у Європі.

За даними інсайдерів, газ з першої нитки Nord Stream, ціна якого прив'язана до цін на нафту, вже продано на багато років наперед. А от покупців  для палива з другої труби поки що не знайшли. 

 

Автор: Микита Жолквер / Наталя Неділько
Редактор: Леся Юрченко