Іван Дем'янюк, якого упродовж багатьох років вважали одним з найбільш розшукуваних нацистських злочинців, помер на 91-му році життя у спеціалізованому будинку для людей похилого віку у курортному містечку Бад Файльнбах в Баварії. Син Дем'янюка повідомив телефоном зі США, що його батько помер у ніч на суботу уві сні. "Мій батько спочив у Бозі як жертва радянської та німецької брутальних систем. Він любив життя, родину й людство. Історія доведе, що Німеччина використала його як цапа-відбувайла, щоби перекинути на безпомічного українського військовополоненого провину за вчинки нацистів", - заявив Джон Дем'янюк молодший.

У травні 2011-го року суд у Мюнхені засудив його батька до 5 років ув’язнення за колабораціонізм у часи нацизму та причетність до страти понад 28 тисяч в’язнів у концтаборі Собібор. Утім, вирок так і не вступив у силу - адвокати засудженого подали апеляцію. Суд вищої інстанції не встиг винести свого вердикту, тож, вина Дем'янюка ніколи не вважатиметься абсолютним фактом.

Наглядач Собібора

Суд над Дем'янюком у Німеччині тривав 18 місяців. Через поганий стан здоров’я підсудного слухання тривали лише по 90 хвилин. Сам Дем'янюк здебільшого не реагував на події на процесі, хоча деякі експерти вважали його симулянтом.

Судді, базуючись на представлених доказах, постановили, що Іван Дем'янюк 1943-го року був наглядачем у таборі смерті Собібор, що розташовувався на кордоні Польщі з Україною, і був частиною нацистської машини смерті. Свідчення давали рідні 30 загиблих у таборі жертв. Судді постановили також, що Дем'янюк мав можливість втекти, але нею не скористався.

Адвокати підсудного, зі свого боку, стверджували, що неможливо довести навіть сам факт перебування Дем'янюка у Собіборі. Та й сам Дем'янюк послідовно відкидав свою причетність до інкримінованих йому злочинів та твердив, що у роки війни служив у Червоній армії й потрапив у полон до німців 1942-го року. Він стверджував, що сам є "жертвою нацизму".

Сторона обвинувачення вказувала на те, що Дем'янюк добровільно пішов на співпрацю з нацистами й пройшов тренування у таборі СС Травники. Головним доказом слугувало посвідчення СС з фотографією Івана Дем'янюка. Автентичність цього документу була доведена експертизою.

Суд в Ізраїлі

Після закінчення Другої світової війни, 1952-го року Дем'янюк оформив документи на еміграцію до США. У штаті Огайо, де він оселився, взявши собі ім’я "Джон", він довгий час працював автомеханіком. 1986-го року Дем'янюка екстрадували, і він опинився на лаві підсудних у Єрусалимі. Тоді його судили як наглядача на прізвисько Іван Грозний з концтабору Треблінка й навіть винесли смертний вирок.

Проте на повторних слуханнях 1993-го року Дем'янюка було виправдано після того, як його адвокат Йорам Шефтель отримав нові документи з архівів СРСР, що ставили під сумнів обвинувачення проти його клієнта. Хоча суд не мав сумнівів у тому, що йдеться про нацистського злочинця, хоч і не про Івана Грозного (той, як з’ясувалося, мав прізвище Марченко), за ізраїльським законодавством змінювати обвинувачення у ході процесу неможливо. Юридичний радник ізраїльського уряду Йосеф Харіш у своєму висновку написав, що проведення додаткового судового процесу над Дем'янюком "не слугує суспільним інтересам, оскільки немає впевненості, що його повторно не виправдають".

Після судового процесу в Ізраїлі Іван Дем'янюк повернувся до США. Його екстрадиції відтоді домагалася влада Іспанії (за можливі злочини проти іспанських в'язнів концтабору Флоссенбюрг) та низка правозахисних організацій, зокрема Центр Візенталя, який займається розшуком та притягненням до суду нацистських злочинців та колаборантів. Однак жодна країна, у тому числі Україна та Польща, не хотіла приймати Дем'янюка у себе. Водночас закони США не дозволяють судити особу за злочини, скоєні поза межами американської юрисдикції та території.

Поховають у німецькій землі

2009-го року Центр розслідування нацистських злочинів у німецькому Людвігсбургу знайшов нові докази причетності Дем'янюка до нацистських злочинів та подав до американської сторони клопотання про екстрадицію. Дем'янюка було вдруге позбавлено американського громадянства та вислано також і на підставі приховування свого нацистського минулого під час оформлення еміграційних документів на виїзд до США.

За його прибуттям до Німеччини та перебігом судового процесу стежили у цілому світі. Іван Дем'янюк буде похований у Німеччині. Витрати на організацію поховання бере на себе держава. Рідні Дем'янюка у США боролися за відновлення його американського громадянства, щоби уможливити його похорон у Штатах.