У Польщі триває дискусія навколо "закону про Голокост", який набув чинності 1 березня та який встановлює, що можна говорити і писати про історію Польщі під час окупації нацистською Німеччиною. Згідно із законом, будь-яка публічно висловлена думка про те, що польський народ або польська держава були причетні до злочинів, скоєних в цей період нацистами щодо євреїв, вважатиметься "фальсифікацією історії" і каратиметься ув'язненням терміном до трьох років.

За межами Польщі, перш за все у США та Ізраїлі, цей закон викликав різку критику, оскільки в ньому вбачають обмеження свободи наукових досліджень і свободи слова. Побоювання, які поділяють і польські історики, полягають в тому, що закон може призвести до замовчування або заперечення злочинів, скоєних польськими громадянами щодо євреїв під час Другої світової війни.

50-річчя подій 1968 року

У самій Польщі представники партій правого політичного спектра відреагували на цю критику антисемітськими висловлюваннями, розповідає польський публіцист Константи Геберт. За його словами, таким чином "джина знову випустили з пляшки". І, як зазначає публіцист, сталося це в найбільш неслушний момент, адже днями виповнюється 50 років з моменту, коли у 1968 році комуністичний режим в Польщі примусив тисячі євреїв виїхати з країни.

8 березня 1968 року у Варшаві поліція розігнала демонстрацію студентів, які протестували проти державної цензури та репресій стосовно учасників протесту. Комуністичний режим у відповідь запустив антисемітську кампанію, лідерів протесту оголосили сіоністами і ворогами поляків, а євреїв, які посідають високі посади, визнали винними у прорахунках і невдачах влади в економічній та соціальній політиці.

На зборах Компартії звучали заклики відправити "сіоністів на Сіон". Як наслідок, з 1968 до 1972 року Польщу вимушено покинули близько 20 тисяч євреїв, в тому числі і ті, хто пережив Голокост.

Нова хвиля антисемітизму

Сім'я Константи Геберта у 1968 році свідомо вирішила залишитися в Польщі. Тому в нинішніх дебатах його думка користується особливим авторитетом. За його словами, "антисемітизм у Польщі був завжди". "Антисемітом у нас з великою ймовірністю є націоналіст і католик-фундаменталіст, людина, яка дотримується авторитарних і, швидше за все, гомофобних поглядів", - стверджує публіцист.

На думку Геберта, правопопулістський польський уряд і правляча партія "Право і справедливість" використовують у своїх цілях дискусію навколо "закону про Голокост", нав'язуючи своє уявлення про історію як єдине вірне. При цьому правляча партія не дистанціюється однозначно від правих екстремістів, вважає публіцист.

Нинішні дебати навколо "закону про Голокост" викликали хвилю антисемітських висловлювань у ЗМІ та соціальних мережах, підтверджує і Даріуш Стола, директор Музею історії польських євреїв. "Є схожість між антисемітськими гаслами і брехнею, які поширювалися у 1968 році і зараз. Таке враження, що антисеміти знову стали впевненими у собі", - розповідає Столу в інтерв'ю DW. У соцмережах в Польщі можна у наш час знайти такі антисемітські коментарі, як "Ліве лобі в Брюсселі - на повідці у євреїв і Ізраїлю", або "Шкода, що у 1968 році не всі євреї емігрували. Тепер вони знову величаються".

Прем'єр Польщі: Винні комуністи, а не поляки

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький за допомогою дуже дивної гіпотези намагався пояснити, чому поляки не винні у переслідуваннях євреїв у  1968 році. Тоді "не було ніякої Польщі", заявив він у лютому поточного року, перебуваючи з візитом у Берліні. "Тоді існував комуністичний режим, який жахливо поводився з євреями", - сказав Моравецький.

Тим часом до польського парламенту представниками правлячої партії було внесено проект резолюції, згідно з яким події 1968 року відбулися за вказівкою СРСР. "Комуністична влада, яка організувала антисемітську кампанію у 1968 році, представляла інтереси Москви, а не польського народу", - йдеться, зокрема, в проекті документа.