Метрополія Лагос (на фото ліворуч) була столицею Нігерії до 1991 року. Зараз там мешкає 16 мільйонів людей, але й тоді місто було перенаселеним, постійно перебувало у заторах і до того ж страждало від спеки. Нинішня нігерійська столиця Абуджа (праворуч) розташована у 300 кілометрах від Лагоса - у місті не так спекотно і нині там живуть менше мільйона людей.

У ХІХ столітті найбільші міста Австралії - Сідней і Мельбурн - конкурували за визнання столицею. Однак уряд вирішив зовсім по-іншому і розпорядився розташувати столицю у штаті Новий Південний Уельс. Після спеціального конкурсу на найкращий дизайн столиці саме між Сіднеєм та Мельбурном на початку ХХ століття з'явилася Канберра. Уряд перебрався туди у 1927 році.

Після тривалих переговорів у 1960 році столицю Бразилії перенесли з Ріо-де-Жанейро до Бразиліа (фото праворуч). Основними мотивами такого рішення слугували також перенаселення міста та його розташування на околиці. Бразиліа ж як місто народилось на кульмані і за обрисами нагадує хрест. Проект "нова столиця" мав шалений успіх та ліг в основу планів інших країн щодо нових столиць.

У 2005 році столиця М'янми (у минулому - Бірми) перенесли з Янгону (ліворуч) до Нейп'їдо (праворуч). Військовий уряд таким чином слідував традиції, згідно з якою кожна правляча династія країни засновувала нову столицю. Місто є величезним за своєю площею - у 70 разів більшим за Париж. Аби дістатися з однієї урядової будівлі до іншої, потрібно подекуди подолати півгодини шляху безлюдними вулицями.

У 1959 році пакистанський уряд вирішив перенести столицю з Карачі (ліворуч) до Ісламабада (праворуч). Таким чином мав зменшитися вплив багатих підприємців з Карачі на політику. Також нова столиця розташовується ближче до штаб-квартири військових у Равалпінді та спірного регіону Джамму і Кашмір, який є причиною тривалого конфлікту із Індією.

Астана (на фото праворуч) також зародилася на креслярській дошці. Переїзд уряду Казахстану з бізнесового центру Алма-Ати (ліворуч) до Астани відбувся у 1997 році. Японський архітектор Кісьо Курокава надав місту футуристичного вигляду. У 2019 році місто перейменували на Нур-Султан на честь колишнього президента Нурсултана Назарбаєва, знаного у світі як авторитарного правителя.

Переїзд російської столиці зі Санкт-Петербурга (на фото ліворуч) до Москви стався у 1918 році внаслідок заснування нової більшовицької держави. Москва (праворуч) вже мала столичний статус до того, як цар Петро Перший заснував у 1703 році Санкт-Петербург, який і став у 1712 році столицею Російської імперії.

Після Другої світової війни Німеччина була розділена. Уряд Західної Німеччини розташовувався у Бонні (на фото ліворуч), столицею НДР був Берлін. У західнонімецькій конституції було записано, що у випадку возз'єднання Німеччини її столицею знову стане Берлін. Так і сталось після подій 1990 року. 2019 року відзначають 25-й ювілей із затвердження так званого "Закону Бонн/Берлін".

Метрополія Лагос (на фото ліворуч) була столицею Нігерії до 1991 року. Зараз там мешкає 16 мільйонів людей, але й тоді місто було перенаселеним, постійно перебувало у заторах і до того ж страждало від спеки. Нинішня нігерійська столиця Абуджа (праворуч) розташована у 300 кілометрах від Лагоса - у місті не так спекотно і нині там живуть менше мільйона людей.

У ХІХ столітті найбільші міста Австралії - Сідней і Мельбурн - конкурували за визнання столицею. Однак уряд вирішив зовсім по-іншому і розпорядився розташувати столицю у штаті Новий Південний Уельс. Після спеціального конкурсу на найкращий дизайн столиці саме між Сіднеєм та Мельбурном на початку ХХ століття з'явилася Канберра. Уряд перебрався туди у 1927 році.

Після тривалих переговорів у 1960 році столицю Бразилії перенесли з Ріо-де-Жанейро до Бразиліа (фото праворуч). Основними мотивами такого рішення слугували також перенаселення міста та його розташування на околиці. Бразиліа ж як місто народилось на кульмані і за обрисами нагадує хрест. Проект "нова столиця" мав шалений успіх та ліг в основу планів інших країн щодо нових столиць.

У 2005 році столиця М'янми (у минулому - Бірми) перенесли з Янгону (ліворуч) до Нейп'їдо (праворуч). Військовий уряд таким чином слідував традиції, згідно з якою кожна правляча династія країни засновувала нову столицю. Місто є величезним за своєю площею - у 70 разів більшим за Париж. Аби дістатися з однієї урядової будівлі до іншої, потрібно подекуди подолати півгодини шляху безлюдними вулицями.

У 1959 році пакистанський уряд вирішив перенести столицю з Карачі (ліворуч) до Ісламабада (праворуч). Таким чином мав зменшитися вплив багатих підприємців з Карачі на політику. Також нова столиця розташовується ближче до штаб-квартири військових у Равалпінді та спірного регіону Джамму і Кашмір, який є причиною тривалого конфлікту із Індією.

Астана (на фото праворуч) також зародилася на креслярській дошці. Переїзд уряду Казахстану з бізнесового центру Алма-Ати (ліворуч) до Астани відбувся у 1997 році. Японський архітектор Кісьо Курокава надав місту футуристичного вигляду. У 2019 році місто перейменували на Нур-Султан на честь колишнього президента Нурсултана Назарбаєва, знаного у світі як авторитарного правителя.

Переїзд російської столиці зі Санкт-Петербурга (на фото ліворуч) до Москви стався у 1918 році внаслідок заснування нової більшовицької держави. Москва (праворуч) вже мала столичний статус до того, як цар Петро Перший заснував у 1703 році Санкт-Петербург, який і став у 1712 році столицею Російської імперії.

Після Другої світової війни Німеччина була розділена. Уряд Західної Німеччини розташовувався у Бонні (на фото ліворуч), столицею НДР був Берлін. У західнонімецькій конституції було записано, що у випадку возз'єднання Німеччини її столицею знову стане Берлін. Так і сталось після подій 1990 року. 2019 року відзначають 25-й ювілей із затвердження так званого "Закону Бонн/Берлін".

Німецький музей архітектури у Франкфурті-на-Майні на виставці "Їдь на велосипеді! Завоювання міста" представляє успішно реалізовані концепції міського планування, які стимулюють людей пересідати з автомобіля на велосипед і роблять життя в урбаністичному середовищі комфортним і приємним. Прикладами служать міста з усього світу: від Утрехта (на фото) в Нідерландах до американського Х'юстона.

У цьому містечку з 200-тисячним населенням на півночі Нідерландів проблему трафіку вирішили ще в 1970-ті, віддавши центр міста пішоходам і велосипедистам. Сьогодні понад 60 відсотків транспортних потреб цього компактного університетського міста вирішують велосипеди. Тож з усіх нідерландських міст найчистіше повітря саме в Гронінгені.

За статистикою, велосипед є у кожного жителя Нідерландів. Велосипедів тут удвічі більше, ніж машин. В Утрехті, четвертому за розміром місті Нідерландів, для велосипедистів і пішоходів побудовані мости-бульвари з зеленими насадженнями, що дозволяють швидко дістатися з однієї точки в іншу.

В Утрехті третина населення щодня крутить педалі. Велосипедних доріжок в місті багато, їздити ними приємно. Настільки приємно, що центр в якийсь момент вже не зміг вмістити всіх велосипедів. Тоді було вирішено побудувати біля вокзалу підземне паркування. Триповерховий гараж з місцями для 13,5 тисяч велосипедів є найбільшою спорудою такого роду в світі.

Стильним і практичним паркуванням для двоколісних може вже зараз похвалитися Ліллестрем - норвезька столиця велосипедистів. Гараж вміщає 394 велосипеди. Втім, називають тут це паркування не "гараж", а "готель для велосипедів". Відібраний у міста простір "велосипедний готель" компенсує своєю футуристичною архітектурою і оглядовим майданчиком на даху із зеленню.

Транспортна система відіграє ключову роль у розвитку міста. У Копенгагені велосипедна інфраструктура була закладена ще у 1930-ті роки. Але протягом десятиліть символом особистої свободи для датчан був автомобіль. Ситуація змінилася, коли в столиці Данії перепроектувати під потреби велосипедистів та пішоходів цілі райони, в яких тепер багато зелені і зон відпочинку.

Вирішальну роль зіграло підключення в Копенгагені громадського транспорту до велосипедної інфраструктури. Провезення велосипеда в приміських поїздах - безкоштовне. Тепер кожен третій мешканець міста, за даними за 2017 рік, пересувається на велосипеді, кожен п'ятий - пішки або на громадському транспорті.

Велосипедною столицею Німеччини залишається університетське місто Мюнстер. Але й інші німецькі міста пересідають на велосипед. У Карлсруе, наприклад, де 200 років тому Карл Дрез винайшов велосипед (без педалей), міське перепланування проводиться так, щоб жителі на велосипеді за п'ять хвилин могли виконувати всі свої повсякденні справи і обов'язки.

Мрія багатьох велосипедистів в недалекому майбутньому здійсниться в Рурській області Німеччини: велосипедна траса шириною до чотирьох метрів, з асфальтованим покриттям, без перехресть, загальною протяжністю понад 100 кілометрів. Ця велострада з'єднає 10 міст.

Подібний проект реалізований і в Новій Зеландії. Тут перепрофілювали під велосипедну трасу частину міських швидкісних автомобільних доріг. Пофарбована в яскраві кольори траса з двостороннім рухом дозволяє швидко проїхати на велосипеді, самокаті або скейті з однієї частини Окленда в іншу.

Велосипед, констатують організатори виставки у Франкфурті-на-Майні, став свого роду сейсмографом урбанізму. Сучасне місто, що піклується про благополуччя своїх жителів, просто зобов'язане враховувати потреби велосипедистів. У Барселоні, наприклад, велосипедні доріжки на бульварах відокремлені від проїжджої частини, що підвищує комфорт і безпеку.

Не так давно велосипед в американських мегаполісах був екзотикою.Тепер ситуація змінилася. Американці теж оцінили переваги "безмоторної машини" і почали створювати відповідну інфраструктуру. В авангарді - Портленд в штаті Орегон. Тут для велосипедистів створені тепличні умови.

Уздовж судноплавного каналу в Х'юстоні (штат Техас) тягнеться прогулянковий променад, що з'єднує центр міста з парковою зоною. У парку, прикрашеному витворами мистецтва, прокладені численні доріжки для велосипедистів і пішоходів.

Урбаністика та комфорт посеред вражаючого природного пейзажу - це головні козирі столиці Баварії Мюнхена. У рейтингу найбільш привабливих для життя міст, підготовленому консалтинговою компанією Mercer, Мюнхен посідає четверте місце.

Кухоль холодного пива під квітучим каштаном - саме такою уявляють собі у всьому світі баварську гостинність. У пивному саду біля китайської вежі в Мюнхені місцеві жителі, новоприбулі та туристи знайомляться та спілкуються один з одним.

Під час досолідження експерти порівняли якість життя у 230 великих містах світу. Свої оцінки вони виставили за 39 категоріями, серед яких охорона здоров’я, транспорт, навколишнє середовище, безпека та політична стабільність, а також дозвілля. В останній категорії всесвітньо відомий пивний фестиваль "Октоберфест" забезпечив для Мюнхена кілька зайвих балів у порівняльній таблиці.

Столиця німецької федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія - місто Дюссельдорф - посіла у дослідженні Mercer шосте місце. Тут теж люблять веселитись - не тільки під час усесвітньо відомого карнавалу, але й під час так званого "Дня Японії". Справа в тому, що в цьому місті проживає приблизно 6500 японців. Тут також розташовані офіси щонайменше 250 японських підприємств.

У Дюссельдорфі поєднуються старовинні мальовничі вулички та постмодернізм. Приміром, відомий "медіа-порт" (Medienhafen) постає у всій своїй красі на березі Рейна. Це місце відоме, зокрема, будівлями відомого канадсько-американського архітектора Франка Ґері.

Франкфурт - це не тільки "Банкфурт" чи, як його ще називають, місто-гаманець. Місцева влада вже десятиліттями намагається позбавити найбільше місто федеральної землі Гессен іміджу виключно фінансового центру Німеччини. Адже у Франкфурті є не тільки височенні хмарочоси, де працюють фінансисти зі всього світу, але й місцеві традиції. Серед них, приміром, яблучний сидр (Äbbelwoi) або сир (Handkäs).

Гіббдебах та Дріббдебах - так місцеві жителі називають береги річки Майн у Франкфурті. На північному березі розташовані головний собор та хмарочоси, на південному - район Заксенхаузен з його численними музеями та барами.

Висока якість адміністративних послуг, низький рівень злочинності й хороші транспортні зв’язки забезпечили Франфурту-на-Майні сьому позицію в рейтингу. "Загалом якість життя у німецьких містах висока", - каже Бріґітте Людвіґ, експертка компанії Mercer.

Багато хто з жителів Берліну вважає своє місто найстильнішим на планеті, та експерти Mercer все ж не занесли його до першої десятки рейтингу. Німецька столиця опинилася лише на 14-й позиції. Причина - надто багато заторів, вищий рівень злочинності, ніж у інших містах ФРН, а також не дуже хороший аеропорт.

А ось уже в першій сотні рейтингу можна знайти й інші міста Німеччини. Приміром, Гамбург опинився недалеко від Берліна - на 16 місці. Трошки далі знизу рейтингу - Штуттґарт (21 позиція) та Лейпциг (59 місце).

А ось до першої трійці німецьким містам пробитися не вдалося. Найкращим містом за рівнем життя експерти Mercer обрали австрійську столицю Відень. Швейцарському Цюріху віддали друге місце, а Окленду в Новій Зеландії дісталася "бронза".

На найнижчих щаблях рейтингу опинились міста країн, у яких зараз панує криза чи йде війна. Так, Київ опинився на 176 місці. А останню позицію в рейтингу посіла столиця Іраку Багдад. Він опинився навіть аж на 10 позицій нижце від Дамаска - столиці Сирії. В обох країнах зараз тривають війни.

Фасади будинків та вулиці великих міст у різних куточках світу вже тринадцять років є полотном для робіт французького художника JR. Він працює з архівними і власними фотографіями звичайних, нічим не примітних людей, збільшує їх і оформлює відповідно до міського пейзажу на стінах будинків. До кінця травня його виставку можну побачити в берлінській галереї Springmann.

Проект "Зморшки міста" присвячений старшій генерації. "Цю ідею можна було втілити лише там, де відчувається дух історії, де вона промовляє через архітектуру міста. У Берліні це передусім невидимий поділ на схід-захід та відбудова міста", - каже митець. На фото – фасад будинку на Prenzlauer Allee.

JR не потребує для зйомок топ-моделей. Своїх героїв митець шукає на вулицях або в будинках для людей похилого віку, спілкується з ними, фотографує. Власне, спілкування він вважає основою своєї творчості, а світлини – то лише спосіб вираження. "Для цих людей важливо поділитися з майбутнім поколінням своїм досвідом", - пояснює 30-річний художник.

У кожному місті JR спершу шукає старі фасади будинків, які пасували б до обраного ним обличчя, і могли б передати їхню рельєфність. "Я вирізаю кожне вікно і кожну деталь, аби якомога правдивіше показати зморшки людей", - каже французький митець. Як це виглядає, можна побачити на інсталяції, зробленій неподалік від Варшавської вулиці (Warschauer Straße).

Сфотографовані французьким митцем літні люди по-різному реагують на своє відображення на стінах будинків. "Якщо у Лос-Анджелесі місто аж кишить різноманітними картинкамита обличчями, то на Кубі люди звикли бачити портрети лише Фіделя чи Че Гевари. Тож, не дивно, що своє фото на стіні сприймають насторожено", - розповідає JR.

Коли JR було 16, він кинув школу і переїхав до свого двоюрідного брата в Париж. Ночами малював графіті у переходах метро і залізниць. І одного разу в підземці хлопець знайшов фотоапарат. Нині у галереях Нью-Йорка і Парижа фото JR коштують до 50 тисяч євро.

Спершу JR працював у Парижі нелегально. Нині ж завдяки своїй популярності і світовому визнанню його роботи на стінах почали визнавати мистецтвом. Однак йому часом досі закидають вандалізм. "Мої роботи в одних країнах розцінюють як злочин, а в інших - як мистецтво", - каже француз. На фото – шанхайський проект.

У 2011 році JR отримав премію TED - її присуджують людям за поширення цінних ідеї. А шість років тому в Ріо-де-Жанейро митець "оживив" нетрі міста. Проект називався "Жінки - героїні". "Якщо виставляєш свої роботи на вулицях, то це - найбільша галерея!".