У Єревані десятки тисяч протестували проти прем'єра Саргсяна
Олена Губар
17 квітня 2018 р.
Після призначення екс-президента Вірменії Сержа Саргсяна прем'єром країни в Єревані пройшли багатотисячні протести. Опозиція обіцяє продовжувати демонстрації.
За різними даними, в акціях протесту в Єревані 17 квітня взяли участь до 50 тисяч людейФото: picture alliance/dpa/A. Yesayants
Реклама
Після того, як президент Вірменії у вівторок, 17 квітня, підписав указ про призначення екс-президента країни Сержа Саргсяна прем'єр-міністром, в Єревані пройшли багатотисячні акції протесту. За даними ініціатора протестів - опозиційного лідера Нікола Пашиняна, в них взяли участь "десятки тисяч людей", передає агенція AFP. Водночас інформагенція AP повідомляє про 40 тисяч протестувальників.
Акція протесту відбулась у центрі Єревана. Демонстранти тримали в руках вірменські прапори та скандували "Вірменія без Сержа!". Нікол Пашинян заявив, що протести будуть тривати надалі. "Ми повинні завершити розпочату справу і звільнити Вірменію від цієї влади. Завтра ми повинні продовжити наші дії, повинні оточувати і блокувати будівлі, дороги, траси", - заявив він під час мітингу на площі Республіки у вірменській столиці. Водночас він заявив, що учасники протестів не мають залишатися на вулицях вночі.
В Єревані продовжуються протестиФото: picture alliance/AP/dpa/K. Sahakyan
Тим часом поліція повідомила, що відпустила затриманих раніше протестувальників. "Станом на 20:00 кількість доставлених в поліцію активістів складає нуль",- повідомив речник поліції, інформує агенція "Інтерфакс". Раніше повідомлялось про затримання 80 протестувальників.
17 квітня екс-президент Вірменії Серж Саргсян був призначений прем'єр-міністром країни. Перед цим його кандидатуру підтримав парламент Вірменії. За нього віддали голоси 76 депутатів, проти проголосували 17.
Мітингувальники виступають проти призначення Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра, вбачаючи в цьому бажання політика утримати владу в країні. Опозиція обіцяла зробити протести безстроковими. Під час протестів у понеділок, 16 квітня, було травмовано 46 людей. Інформації про постраждалих у вівторок поки що немає.
Нагадаємо, Серж Саргсян обіймав посаду президента Вірменії з 2008 року до 9 квітня цього року, коли закінчився термін його повноважень. Цього року, згідно з поправками до конституції країни, Вірменія перейшла до парламентської форми правління. Парламентська більшість відтепер формує уряд і обирає прем'єр-міністра і президента.
Нагірний Карабах - порохова бочка Південного Кавказу
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху триває вже кілька десятиліть і забрав тисячі життів. У галереї DW - головні факти про цю больову точку Кавказу.
Фото: picture-alliance/AP Photo/PAN/H. Badalyan
Давній конфлікт
Конфлікт навколо Нагірного Карабаху триває кілька десятиліть. Регіон, більшу частину жителів якого складали вірмени, в радянські часи належав до Азербайджанської РСР. Наприкінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревана взяли Нагірний Карабах під свій контроль. Почався тривалий збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.
Фото: Reuters/D. Mdzinarishvili
Початок воєнних дій
10 грудня 1991 року в самопроголошеній Нагірно-Карабаській республіці пройшов так званий референдум про незалежність. Азербайджанська меншість бойкотувала голосування. Референдум не був визнаний міжнародною спільнотою. Міжнаціональна конфронтація призвела до масштабних воєнних дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями.
Фото: Reuters/PAN Photo/V. Stepanyan
Війна та біженці
Під час збройного міжетнічного конфлікту між вірменами та азербайджанцями навколо Нагірного Карабаху загинули за деякими даними понад 30 тисяч людей. Сотні тисяч біженців з обох країн були змушені покинути рідні місця.
Фото: DW/S.Sedar
Міжнародні посередники у врегулюванні конфлікту
Після укладення перемир'я в травні 1994 року врегулюванням конфлікту займається Мінська група ОБСЄ. Її мандат був визначений в тому ж році на Будапештському саміті. До складу групи входять Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Білорусь, а також Вірменія та Азербайджан. З 1997 року її співголовами є США, РФ і Франція.
Фото: Getty Images/B. Hoffman
Спірна територія
Дорожній вказівник вірменською мовою (фото 2014 року) розташований на трасі, що веде в місто Степанакерт - столицю самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки. У міста є і друга назва азербайджанською мовою - Ханкенді. Міжнародна спільнота не визнає НКР і розглядає регіон як частину Азербайджану. Вірменія це заперечує.
Фото: picture alliance/ZB
Нагадування про війну
У Нагірному Карабаху між містами Шуші та Степанакерт (азербайджанською Шуша і Ханкенді), встановлений ось цей пам'ятник: ця бойова машина зараз служить нагадуванням про трагічні події 80-90-х років минулого століття (фото з архіву, 2010 рік).
Фото: picture alliance/dpa
Ескалація карабаського конфлікту
На початку квітня 2016 року на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху відбулася чергова ескалація конфлікту між вірменськими та азербайджанськими підрозділами. Сторони звинуватили одна одну в порушенні перемир'я. Це були найзапекліші зіткнення з 1994 року, за різними даними, з обох сторін загинули десятки осіб.
Фото: Getty Images/AFP/K. Minasyan
Роль і позиція Росії щодо Нагірного Карабаху
Особливу роль у цьому конфлікті відіграє Москва. Росія є співголовою Мінської групи ОБСЄ. Вона також постачає озброєння обом сторонам конфлікту. У 1990-х Москва запропонувала розмістити миротворців уздовж лінії зіткнення, однак і Баку, і Єреван відмовилися від цього. Офіційно Путін ще в 2004 році заявляв, що Росія не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися в цей конфлікт.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Больові точки Нагірного Карабаху
У Нагірному Карабаху є кілька місць, які особливо постраждали під час активної фази міжетнічного конфлікту. Масивним обстрілам, зокрема, були піддані міста Степанакерт і Шуші. Їхні назви досі служать символами жорстокого конфлікту.
Фото: picture-alliance/AP Photo/V. Stepanyan
Нагірний Карабах - "заморожений" конфлікт?
Попри те, що перемир'я між вірменською та азербайджанською сторонами було досягнуто майже 25 років тому, воно періодично порушується. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається "замороженим", при цьому небезпека його ескалації як і раніше висока.
