За шість з половиною років роботи на посаді прес-секретаря баварського Християнсько-Соціального Союзу Міхаель Штрепп не був помічений у неповазі до вільної журналістики. Утім, одного двозначного дзвінка у редакцію було достатньо, аби речник залишився без роботи. Штрепп у четвер, 25 жовтня, сам попросив партійне керівництво про звільнення після того, як інцидент з імовірною спробою втручання у редакційну політику суспільного телеканалу ZDF набув розголосу у пресі.

Скандал здійнявся, коли мюнхенське видання Süddeutsche Zeitung повідомило, що цієї неділі Штрепп дзвонив у редакцію новин ZDF із вимогою не пускати у вечірньому інформаційному випуску сюжет про партійний з’їзд головних політичних конкурентів ХСС – соціал-демократів. На цьому з’їзді СДПН висунула мера Мюнхена Кристіана Уде головним кандидатом на виборах до земельного парламенту Баварії, які відбудуться наступного року.

Міхаель Штрепп згодом визнав факт дзвінка. Цього зрештою виявилося достатнім для відставки, хоча дослівний зміст розмови партійного речника зі співробітником редакції новин невідомий. Прес-секретар Християнсько-соціального союзу заперечує, що мав на меті перешкодити виходу в ефір сюжету. Утім, шеф-редактор телеканалу Петер Фрай сприйняв дзвінок партійного функціонера саме як тиск на журналістів. Він закликав Штреппа пояснити, з якою метою взагалі політик може дзвонити напряму в редакцію. Зрештою, сюжет про з’їзд соціал-демократів таки був в ефірі. «Ми пускаємо в ефір, все що вважаємо за потрібне, - байдуже, хто нам телефонує», - наголосив шеф-редактор ZDF.

«Брутальний напад на свободу преси»

Дзвінок партійного речника в редакцію новин суспільного телеканалу викликав обурення не лише у лавах політичних опонентів, які негайно зажадали розслідування інциденту й жорстких висновків, але і в журналістському середовищі. Спілка журналістів Німеччини (DJV) виступила із заявою, в якій дзвінок Штреппа названо «брутальним нападом на свободу преси». Як зауважив голова спілки Міхаель Конкен, тиск на журналістів у даному випадку підсилюється тим фактом, що лідер ХСС Горст Зеегофер є членом наглядової ради ZDF. А цей орган, у свою чергу, має вплив на призначення керівництва суспільних мовників, у тому числі й ZDF.

Керівництво Християнсько-соціального союзу вибачилося перед редакцією телеканалу ZDF за дзвінок речника, який «викликав непорозуміння». Утім, у партії все ж таки запевняють, що враження про намагання зняти сюжет з ефіру було хибним.

Намагання політиків впливати на редакційну політику засобів масової інформації традиційно закінчуються для німецьких політиків неприємностями. Найсвіжіший приклад: відставка президента Німеччини Кристіана Вульффа на початку 2012 року. Намагаючись дзвінками до керівників редакції газети Bild завадити публікації журналістського розслідування щодо імовірних корупційних дій Вульффа, політик лише підсилив скандал і, зрештою, підірвав свій політичний авторитет. Саме браком авторитету у суспільстві президент згодом аргументував свою заяву про відставку.

Перший великий скандал: «афера «Шпіґеля»

Першим і досі наймасштабнішим у новітній історії Німеччини політичним скандалом, пов’язаним із тиском на ЗМІ, була «афера «Шпіґеля». 50 років тому, 26 жовтня 1962 року, поліція провела обшук у редакційних приміщеннях журналу «Шпіґель» у Гамбурзі і Бонні. Декількох співробників редакції було затримано за підозрою у «зраді батьківщини».

Приводом для звинувачень на адресу журналістів стала тоді критична публікація про діяльність міністерства оборони. У статті «Шпіґеля» вказувалося на те, що Бундесвер не достатньо боєздатний через помилкові політичні рішення щодо оснащення армії. Після виходу публікації канцлер Конрад Аденауер і міністр оборони Франц-Йозеф Штраус відкрито обурилися, назвавши публікації «державною зрадою». Зрештою, події відбувалися у розпал «холодної війни».

На журналістів, які проводили розслідування, відкрили кримінальні справи, а головний редактор «Шпіґеля» провів понад три місяці у слідчому ізоляторі. Після низки масових акцій протесту проти утисків свободи слова, а також після того, як стало відомо, що міністр оборони Штраус особисто втручався у розслідування справи, політик подав у відставку. А суд згодом зняв з журналістів всі обвинувачення.

Цей напад на свободу преси не лише мав фатальні наслідки для політиків, які його ініціювали. «Афера «Шпіґеля» на десятиліття вперед сформувала в німецькому суспільстві уявлення про недоторканість вільної журналістики. Відтоді втручання в роботу редакцій у будь-якій формі для німецьких політиків – табу.