Карельского історика Юрія Дмитрієва засудили на 3,5 роки
Микола Кондратенко
22 липня 2020 р.
Справжньою причиною переслідування Дмитрієва, на думку ряду міжнародних організацій, є його професійна діяльність.
Реклама
Петрозаводський міський суд у російській республіці Карелія на закритому засіданні в середу, 22 липня, виніс вирок історику та публіцисту, лідеру Карельського відділення товариства "Меморіал" Юрію Дмитрієву. Його засудили до 3,5 років колонії за статтею про сексуальне насильство над прийомною донькою.
"За вироком попередньо так - 3,5 роки колонії", - сказав журналістам адвокат Віктор Ануфрієв, повідомляє агентство "Інтерфакс". Він додав, що Дмитрієв виправданий за статтями, які йому висувалися в першому процесі і може вийти на свободу на початку вересня цього року.
"Покарання визначено у вигляді 3,5 років позбавлення волі, і якщо це так, то десь 12 вересня Юрій Олексійович вийде на свободу",- підкреслив Ануфрієв.
Як повідомлялося, прокурор під час дебатів сторін вимагав для Дмитрієва 15 років позбавлення волі. Захист просив виправдати Дмитрієва за статтями про виготовлення порнографії за участю прийомної доньки і сексуальне насильство над нею і в той же час не заперечував, що підзахисний зберігав деталі гладкоствольної зброї.
Реклама
Справа Юрія Дмитрієва
Глава Карельського відділення "Меморіалу" відомий як упорядник і видавець Книг пам'яті жертв політичних репресій 1930-1940-х років в Карелії і матеріалів з історії будівництва "Біломорканалу". Крім того, він виявив в регіоні місця масових поховань жертв сталінських репресій в урочищах Сандармох і Червоний бор.
У грудні 2016 року Юрій Дмитрієв був заарештований за анонімним доносом і звинувачений у виготовленні дитячої порнографії. 5 квітня 2018 року Петрозаводський міський суд повністю виправдав Дмитрієва за цією статтею, визнавши за ним право на реабілітацію та відшкодування збитку. При цьому суд визнав Дмитрієва винним у зберіганні деталей гладкоствольної рушниці і засудив до 2,5 років обмеження волі, але врахував термін, який той відбув у СІЗО. Прокуратура тоді вимагала для глави Карельського "Меморіалу" дев'ять років колонії суворого режиму.
Однак 14 червня того ж року Верховний суд Карелії за підсумками розгляду апеляцій і подань прокуратури скасував вирок і направив кримінальну справу на новий розгляд. Вже 27 червня 2018 року Дмитрієв був затриманий за підозрою в сексуальному насильстві над прийомною донькою, на наступний день його заарештували.
Заклики звільнити Дмитрієва
Справжньою причиною переслідування Дмитрієва, на думку низки міжнародних організацій, є його професійна діяльність. 28 травня ЄС виступив з черговою заявою у справі Дмитрієва, в якій закликав російську владу "негайно звільнити Юрія Дмитрієва, беручи до уваги, що поганий стан його здоров'я і вік роблять його схильним до додаткового ризику в нинішній ситуації пандемії COVID-19".
На захист глави Карельського "Меморіалу" виступила і низка російських діячів культури, разом з Борисом Гребенщиковим, Людмилою Улицькою, Борисом Акуніним, Андрієм Звягінцевим і Дмитром Биковим.
Також з листом на підтримку Дмитрієва на адресу комісара Ради Європи з прав людини виступили лауреати Нобелівської премії Герта Мюллер (Herta Müller) і Світлана Алексієвич.
Кримінальна справа проти глави Карельського відділення "Меморіалу" заснована "на бажанні заглушити пам'ять про репресії і розправитися з Дмитрієвим, що витягнув назовні незаперечні свідчення чорних сторінок радянської історії", заявили автори листа, нагадавши про "повзучу реабілітацію сталінізму" в сучасній Росії. На їхню думку, "російська влада прагне переписати історію Сандармох, обмовивши його першовідкривача і безпідставно звинувативши Дмитрієва в огидному злочині".
На захист Дмитрієва виступили й в Україні. Зокрема, українська письменниця Оксана Забужко закликала підтримати флешмоб на захист російського історика. "Юрія Дмитрієва переслідують за дослідження сталінських репресій та збереження історичної пам'яті. Він багато років шукав розстрільні поховання та укладав списки тисяч убитих людей. Саме завдяки йому світ дізнався про те, як загинули Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний та інші українські генії", - написала Забужко на своєму Facebook у вівторок, 21 липня.
Пам'ятники жертвам комунізму в світі
Майже третина населення світу до падіння Берлінського муру жила в країнах з комуністичним режимом. Згодом у більшості з них розпочався період переосмислення комуністичного минулого та вшанування пам'яті жертв комунізму.
Фото: picture-alliance/Eibner
Чехія
Сім бронзових скульптур стоять на білих сходах біля підніжжя пагорба Петршин у Празі. Відкритий у 2002 році меморіал жертвам комунізму створив чеський скульптор та колишній політв'язень Олбрам Зоубек. Згідно з написом на постаменті, меморіал присвячений не лише тим, хто "був ув'язнений чи страчений, а й усі тим, чиє життя було зруйноване тоталітарним деспотизмом".
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Німеччина
Понад 11 тисяч людей побували під вартою у цій в'язниці міністерства держбезпеки НДР "штазі" у період з 1951 до 1989 року. До того на території в східноберлінському районі Гоєншенгаузен був розташований спеціальний табір окупаційної радянської влади для противників режиму. Звідси ув'язнених, зокрема, доправляли і в споруджений нацистами концтабір "Заксенгаузен". Нині в будівлі меморіал.
Фото: picture alliance/dpa/P. Zinken
Україна
Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові відкрили в 1997 році. Йому передував кам'яний знак, встановлений 1992 року з ініціативи колишнього політв'язня Василя Кубіва. Символічним став вибір місця - навпроти колишньої "Тюрми на Лонцького", яку використовували польська, радянська та нацистська влада і де з 2009 року працює національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.
Фото: DW/V. Pryhid
Румунія
На постаменті знесеної статуї Леніна в Бухаресті з 2016 року розміщений 20-метровий пам'ятник скульптора Міхая Букулея. Скульптура, що складається з трьох крил, стоїть перед однією з найважливіших будівель часів Сталіна на площі Вільної преси. Ініціатором встановлення пам'ятника виступило об'єднання колишніх політичних ув'язнених.
Фото: Florian Kindermann
Албанія
Перший меморіал з моменту падіння сталінського режиму в Тірані відкрили лише у 2017 році. В часи нацистської окупації німці використовували будівлю як в'язницю. Після того, як до влади в 1945 році прийшли комуністи, тут катували та вбивали людей. Згодом "Будинок листя", як називають цю будівлю через обвитий плющем фасад, використовувала Сігурімі - таємна поліція Албанії.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Грузія
У Горі, де народився Йосип Сталін, радянського диктатора все ще вшановують в музеї його імені - через 65 років після його смерті та 27 років з моменту здобуття Грузією незалежності. Щоправда, нині вже є плани реорганізації виставки. Скоєні в часи Сталіна злочини та репресії натомість з 2006 року тематизують в Музеї радянської окупації, який є частиною Грузинського національного музею в Тбілісі.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Україна
У багатьох містах та селах України встановлено пам'ятники жертвам Голодомору 1932/33 років. За різними оцінками, штучний голод, організований радянською владою, забрав життя від 3 до 7 мільйонів осіб. Геноцидом українського народу Голодомор визнали вже 16 країн світу. На фото - меморіальний комплекс, зведений у 2008-2010 роках у Києві.
Фото: picture-alliance/ZUMAPRESS/N. Furyk
Казахстан
Майже 1,5 мільйона осіб загинули від голоду у 1932/33 роках внаслідок примусової колективізації і в Казахстані. Загиблим присвячена скульптурна композиція в Астані, яку урочисто відкрили 31 травня 2012 року, в національний День пам'яті жертв політичних репресій.
Фото: Dr. Jens Schöne
Латвія
19-метровий обеліск у центрі Риги увінчаний мідною фігурою молодої дівчини з трьома позолоченими зірками, яку в народі називають Мілдою. Спорудили Монумент Свободи ще у 1935 році, тобто до радянської окупації в 1940-му. Для латишів статуя є головним символом їхнього прагнення свободи і самовизначення. Саме звідси упродовж багатьох років починалися протести і акції руху опору.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Монголія
Розташована між Росією та Китаєм Монголія майже все XX століття потерпала від окупації та експлуатації. Найдовший період часу вона перебувала в політичній та економічній залежності від СРСР. Музей в пам'ять про жертв політичних репресій відкрився в Улан-Баторі в 1996 році, ще через рік було споруджено меморіал.
Фото: Torsten Baar
Південна Корея
Споруджений ще на початку XX-го століття міст через річку Імджинган - єдиний зв'язок між двома частинами розколотої країни. Під час Корейської війни 1950-1953 років так званий "міст свободи" мав величезне стратегічне значення для військових. На південному боці нині можна пройти аж до перегородки. Багато відвідувачів залишають на цьому місці прапори та особисті послання.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Камбоджа
За приблизними оцінками, 2,2 мільйона камбоджійців загинули під час панування терористичного режиму "Червоних кхмерів". Це майже половина тогочасного населення країни. Після вторгнення в Камбоджу так само комуністичних військ з В'єтнаму останки загиблих були виставлені на огляд публіки, аби задокументувати скоєні "кхмерами" злочини. Однак багато масових поховань досі лишаються незнайденими.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
США для жертв КНР
Відкрита у 2007 році статуя у Вашингтоні - копія "Богині демократії", яку китайські студенти 1989 року встановили на площі Тяньаньмень в Пекіні наприкінці своїх протестів, які були жорстоко придушені комуністичним режимом. Про спорудження у столиці США пам'ятника сотням жертв подбали не лише американські політики, а й борці за свободу зі Східної Європи, зокрема Вацлав Гавел та Лех Валенса.