У РФ спалахнув скандал довкола розкопок в урочищі Сандармох
Світлана Кореновська
14 серпня 2019 р.
Історики товариства "Меморіал" вважають розкопки російського військово-історичного товариства на місці поховання жертв радянського терору "актом вандалізму" і "паплюженням могил".
Реклама
Російське історичне та правозахисне товариство "Меморіал" обурене розкопками в урочищі Сандармох, котре стало місцем поховання тисяч жертв радянського терору з різних колишніх республік СРСР, у тому числі з України. "Меморіал" увечері вівторка, 13 серпня, спрямував до Генеральної прокурати РФ відкритого листа з проханням перевірити законність розкопок, котрі 12 серпня в урочищі розпочало російське військово-історичне товариство (РВІТ).
На переконання "Меморіалу", метою розкопок РВІТ є "підтвердження гіпотези про те, що "насправді" в Сандармоху лежать рештки радянських військовополонених, розстріляних під час фінської окупації Карелії". У "Меморіалі" додали, що автори такої гіпотези не можуть навести на її підтвердження жодного доказу.
"На відміну від РВІТ, ми можемо поіменно назвати 6241 людину, знищену НКВС у районі станції "Ведмежа гора" у 1937-1938 роках, і можемо документально довести, що вони були розстріляні та поховані саме там, у лісовому урочищі, що нині має назву Сандармох", - наголошують у "Меморіалі".
Розкопки РВІТ на меморіальному кладовищі "Сандармох" правозахисники "Меморіалу" називають "нечуваним актом вандалізму та паплюження могил", який карається законами РФ. Це "наруга над пам'яттю" розстріляних в урочищі, вказують далі історики, і "спроба знову знищити пам'ять про них".
Водночас голова спілки пошукових загонів Карелії Олександр Осієв, котрий долучився до розкопок РВІТ на території меморіального кладовища, переконує, що їхня мета - "знайти червоноармійців". "Репресії нас не стосуються, ми, якщо на масове (поховання. - Ред.) натрапимо, відразу зупинимося", - пообіцяв Осієв. Два роки тому сам Осієв доводив, що у Сандармоху поховань військовополонений не може бути, нагадали в "Меморіалі".
Урочище Сандармох, що у Республіці Карелія в РФ, стало місцем страти співробітниками НКВС тисяч людей (називаються цифри до 9500 осіб), серед яких були відомі діячі науки і культури свого часу. Загинули в Сандармоху і сотні вихідців з України, зокрема митці Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний. Місце масових страт було знайдене експедицією "Меморіалу" у 1997 році.
Пам'ятники жертвам комунізму в світі
Майже третина населення світу до падіння Берлінського муру жила в країнах з комуністичним режимом. Згодом у більшості з них розпочався період переосмислення комуністичного минулого та вшанування пам'яті жертв комунізму.
Фото: picture-alliance/Eibner
Чехія
Сім бронзових скульптур стоять на білих сходах біля підніжжя пагорба Петршин у Празі. Відкритий у 2002 році меморіал жертвам комунізму створив чеський скульптор та колишній політв'язень Олбрам Зоубек. Згідно з написом на постаменті, меморіал присвячений не лише тим, хто "був ув'язнений чи страчений, а й усі тим, чиє життя було зруйноване тоталітарним деспотизмом".
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Німеччина
Понад 11 тисяч людей побували під вартою у цій в'язниці міністерства держбезпеки НДР "штазі" у період з 1951 до 1989 року. До того на території в східноберлінському районі Гоєншенгаузен був розташований спеціальний табір окупаційної радянської влади для противників режиму. Звідси ув'язнених, зокрема, доправляли і в споруджений нацистами концтабір "Заксенгаузен". Нині в будівлі меморіал.
Фото: picture alliance/dpa/P. Zinken
Україна
Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові відкрили в 1997 році. Йому передував кам'яний знак, встановлений 1992 року з ініціативи колишнього політв'язня Василя Кубіва. Символічним став вибір місця - навпроти колишньої "Тюрми на Лонцького", яку використовували польська, радянська та нацистська влада і де з 2009 року працює національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.
Фото: DW/V. Pryhid
Румунія
На постаменті знесеної статуї Леніна в Бухаресті з 2016 року розміщений 20-метровий пам'ятник скульптора Міхая Букулея. Скульптура, що складається з трьох крил, стоїть перед однією з найважливіших будівель часів Сталіна на площі Вільної преси. Ініціатором встановлення пам'ятника виступило об'єднання колишніх політичних ув'язнених.
Фото: Florian Kindermann
Албанія
Перший меморіал з моменту падіння сталінського режиму в Тірані відкрили лише у 2017 році. В часи нацистської окупації німці використовували будівлю як в'язницю. Після того, як до влади в 1945 році прийшли комуністи, тут катували та вбивали людей. Згодом "Будинок листя", як називають цю будівлю через обвитий плющем фасад, використовувала Сігурімі - таємна поліція Албанії.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Грузія
У Горі, де народився Йосип Сталін, радянського диктатора все ще вшановують в музеї його імені - через 65 років після його смерті та 27 років з моменту здобуття Грузією незалежності. Щоправда, нині вже є плани реорганізації виставки. Скоєні в часи Сталіна злочини та репресії натомість з 2006 року тематизують в Музеї радянської окупації, який є частиною Грузинського національного музею в Тбілісі.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Україна
У багатьох містах та селах України встановлено пам'ятники жертвам Голодомору 1932/33 років. За різними оцінками, штучний голод, організований радянською владою, забрав життя від 3 до 7 мільйонів осіб. Геноцидом українського народу Голодомор визнали вже 16 країн світу. На фото - меморіальний комплекс, зведений у 2008-2010 роках у Києві.
Фото: picture-alliance/ZUMAPRESS/N. Furyk
Казахстан
Майже 1,5 мільйона осіб загинули від голоду у 1932/33 роках внаслідок примусової колективізації і в Казахстані. Загиблим присвячена скульптурна композиція в Астані, яку урочисто відкрили 31 травня 2012 року, в національний День пам'яті жертв політичних репресій.
Фото: Dr. Jens Schöne
Латвія
19-метровий обеліск у центрі Риги увінчаний мідною фігурою молодої дівчини з трьома позолоченими зірками, яку в народі називають Мілдою. Спорудили Монумент Свободи ще у 1935 році, тобто до радянської окупації в 1940-му. Для латишів статуя є головним символом їхнього прагнення свободи і самовизначення. Саме звідси упродовж багатьох років починалися протести і акції руху опору.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Монголія
Розташована між Росією та Китаєм Монголія майже все XX століття потерпала від окупації та експлуатації. Найдовший період часу вона перебувала в політичній та економічній залежності від СРСР. Музей в пам'ять про жертв політичних репресій відкрився в Улан-Баторі в 1996 році, ще через рік було споруджено меморіал.
Фото: Torsten Baar
Південна Корея
Споруджений ще на початку XX-го століття міст через річку Імджинган - єдиний зв'язок між двома частинами розколотої країни. Під час Корейської війни 1950-1953 років так званий "міст свободи" мав величезне стратегічне значення для військових. На південному боці нині можна пройти аж до перегородки. Багато відвідувачів залишають на цьому місці прапори та особисті послання.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
Камбоджа
За приблизними оцінками, 2,2 мільйона камбоджійців загинули під час панування терористичного режиму "Червоних кхмерів". Це майже половина тогочасного населення країни. Після вторгнення в Камбоджу так само комуністичних військ з В'єтнаму останки загиблих були виставлені на огляд публіки, аби задокументувати скоєні "кхмерами" злочини. Однак багато масових поховань досі лишаються незнайденими.
Фото: Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur
США для жертв КНР
Відкрита у 2007 році статуя у Вашингтоні - копія "Богині демократії", яку китайські студенти 1989 року встановили на площі Тяньаньмень в Пекіні наприкінці своїх протестів, які були жорстоко придушені комуністичним режимом. Про спорудження у столиці США пам'ятника сотням жертв подбали не лише американські політики, а й борці за свободу зі Східної Європи, зокрема Вацлав Гавел та Лех Валенса.