50 дівчат з чотирьох країн визначатимуть кращу команду на харківському стадіоні «Арсенал». Турнір триватиме майже тиждень. Як каже DW лектор фонду Роберта Боша Вольдемар Кипхан, мета проекту «fEMale 2012» - сприяти порозумінню між народами та підтримати молодих футболісток.

18-річна мешканка Берліна Ангела Дурумба грає в футбол з дитинства. Зустріч в Харкові дівчина з родини нігерійського походження вважає «унікальною можливістю зав’язати багато нових знайомств та поговорити про те, як розвивається жіночий футбол в інших країнах». Німеччина нині - чемпіон світу, але, як каже Ангела, ще 20-30 років тому в країні було дуже мало жіночих футбольних клубів. «Скептиків», які вважають футбол «не жіночою справою» і сьогодні ще чимало. Є такі і серед знайомих та родичів дівчат з ії клубу, розповідає Ангела.

Проти стереотипів

«Türkiyemspor Berlin» - досить унікальний клуб. Його заснували вихідці з Туреччини, відповідно в футбол грають і дівчата з турецьких сімей. «В турецькій культурі у жінок небагато прав. І тим більше не вважається прийнятним бігати напівоголеною з м’ячем на очах у глядачів», - каже тренер команди Мурат Доган. Футболістки «Türkiyemspor Berlin» (а в команді грають не тільки діти з турецьких родин, а ще і з арабських, іранських, хорватських ті інших) народилися в Німеччині, а їх батьки поступово змінюють свої погляди.

На переконання тренера, проблему неприйняття жіночого футболу не можна пояснювати тільки релігійними або культурними звичаями: «Багато родин і серед росіян, і серед німців, які кажуть - футбол? Та в Ви що! В жодному разі!» Мурат лише усміхається, коли каже, що іноді люди думають, що футбол псує жіночу фігуру: «Абсолютна нісенітниця!»

Змінювати стереотипи

Магдалена Войчик з польського міста Сосновиця вчиться в Академії спорту, грає в футбольному клубі FC Unia Raciborz. Вона дуже рада можливості зустрітися з футболістками інших країн саме в Харкові, де буде „Євро-2012». «Ось вони усі готуються до свята «чоловічого футболу». Ми і досі в тіні чоловіків. Я не вважаю це дискримінацією. Скоріше, це питання необхідності змінювати стереотипи. Світові треба добре роздивитися, що таке сучасна жінка, що вона може багато чого, та іноді краще, ніж чоловіки!», каже польська футболістка.

Будь-який спорт - це серйозна та тяжка праця, каже Марина Буракова - тренер команди ВГППК з російського міста Воронеж. «Дівчина на полі - це не якась розвага. Це - тренування. І по кілька разів на тиждень. Якщо треба - і на день!». Її підопічна Ірина Кутіщева не бачить для себе іншого шляху, ніж потрапити у «великий футбол»: «Для мене існує тільки футбол. І байдуже, що хто каже. Я тренуюся, аби бути такою, як спортсменки з клубу «Енергія», - каже Ірина, яка рівняється на успішних футболісток з рідного Воронежа.

Голи як аргумент на користь жіночого футболу

20-ти річна харків’янка Валентина Овсєєва з команди ДЮСШ №8 народилася в змішаній родині. Мати - росіянка, батько-з Мавританії. Вона іронічно пояснює своє захоплення футболом «природною схильністю до постійного руху»: «Я цілковито в футболі з 2007 року, після того, як навчилася грати в літньому таборі. Ось зараз закінчується гра, тренування. А я йду додому та граю ще у дворі, з хлопцями. І коли забиваю гол – це і є аргумент на користь жінок!», - каже Валя.

Усім скептикам Валентина хоче сказати ще й те, що футбол – це ще і випробування на міцність: «Футбол- це постійні травми. І дівчатам так саме боляче, як і чоловікам!» Під час зустрічі з берлінською командою в Харкові Валентина двічі травмувалася, проте продовжила грати. Її берлінській колезі Ангелі, одній з найкращих в команді, пощастило менше. За тиждень на неї очікує операція на травмованому коліні. Дівчина дуже засмучена, тому що не знає, коли знов вийде на поле.

Спорт сприяє порозумінню

В Харкові дівчата з чотирьох країн не тільки гратимуть. В рамках проекту"fEMale 2012» передбачено і «креатив». Молоді футболістки навчатимуться фотографувати, знімати фільми, робити прикраси на курсах дизайну. Не обійдеться міжнародна зустріч і без нових мовних знань – футболістки вивчатимуть німецьку, польську, українську та російську мови. Вже є перші успіхи. Дівчата почали з традиційних «дякую» та «будь ласка». Щоправда, німкені та полки поки дещо плутають українську та російську, вважаючи «спасібо» та «пожалуйста» українським словами.