Напередодні прибуття в Берлін Петра Порошенка депутати Бундестагу обговорювали проект резолюції про історичну відповідальність Німеччини перед Україною. Але йшлося не лише про минуле.
У цьому документі йдеться головним чином про злочини, скоєні нацистами під час Другої світової війни на території тоді ще радянської України, про систематичне винищення українських євреїв, про масові розстріли, про Бабин Яр, але також і про українських колабораціоністів, про Степана Бандеру. Депутати, що виступали з промовами під час дебатів, однак, згадували не лише історичну відповідальність Німеччини й минуле України.
Що відомо в Німеччині про Україну?
Деякі із депутатів під час виступів звертали увагу на серйозні вади в сприйнятті України в Німеччині. На думку Ганса-Петера Уля (Hans-Peter Uhl) з фракції ХДС/ХСС, приміром, багато німців, як і раніше, ставляться до цієї країни як до частини якоїсь спільноти - того, що колись було Радянським Союзом. І це заважає їм сприймати Україну, зазначив він, як суверенну державу з власною історією, своєю мовою, своїми традиціями й звичаями, а також населенням, орієнтованим на Європу.
"Що ми знаємо в Німеччині, - запитував Уль, - про масові арешти й розстріли українських письменників, публіцистів, діячів культури в 1920-ті та 1930-ті роки, про "розстріляне відродження", про Голодомор, про репресії проти українських дисидентів в 1960-ті, про студентську революцію в жовтні 1990-го?"
З ним згоден соціал-демократ Фріц Фельґентрой (Fritz Felgentreu). Він вважає, що багатьом німцям, як і раніше, важко ставитись до України - на тлі того місця, котре в їх колективній свідомості посідає Росія - як до самостійної європейської держави з власною ідентичністю та історією.
Про російську пропаганду
Такою ситуацією, на думку Марілуїзи Бек (Marieluise Beck) з фракції Зелених, активно користується Росія. "Кремлівська пропаганда сьогодні систематично створює враження, що німецька агресія спрямовувалась винятково проти Росії, - заявила вона. - Більш того, в такій інтерпретації Україна з жертви тієї війни на знищення огульно перетворюється на колабораціоніста нацистів".
Тож коли в 2014 році, вела далі Бек, мільйони українців вийшли на вулиці, домагаючись свободи й незалежності, російська пропаганда стверджувала, що за всім цим стоять бандерівці, фашисти й антисеміти. "І, на жаль, - нарікає депутатка від Зелених, - такі інсинуації впали й у нас на добрий ґрунт".
Марілуїзе Бек належить до числа тих депутатів Бундестагу, які в російсько-українському конфлікті однозначно стоять на боці Києва. Вона вважає, що Німеччина просто з почуття історичної відповідальності зобов'язана підтримати Україну "в її прагненні до свободи і гідності". Історичний тягар щодо Росії, за її словами, теж є, але розігрувати одне проти одного Бек вважає неприпустимим, а тим більше - перетворювати Україну та інші, як вона висловилась, "проміжні" країни в предмет торгу на переговорах Берліна з Москвою.
Говорячи про "добрий ґрунт", Бек, можливо, мала на увазі й німецьких посткомуністів. Так, Андрей Гунко (Andrej Hunko) з фракції Лівих, виступаючи в Бундестазі, майже дослівно повторив тези російської влади про розширення НАТО на Схід, про "нав'язування" Україні угоди про асоціацію з ЄС, про антиконституційний, на його погляд, переворот в Києві в лютому 2014 року й роль у ньому правоекстремістських сил і шанувальників бандерівців.
Уте Фінк-Кремер (Ute Finckh-Krämer) з фракції соціал-демократів звернула увагу на безліч родинних зв'язків між українцями й росіянами, тож, заявила вона, "доступ до російськомовних соціальних мереж - це не лише питання свободи преси, але й збереження особистих та сімейних контактів".
Критично до указу Порошенка поставились, до речі, не лише німецькі парламентарії, а й в уряді ФРН. Роз'яснюючи офіційну точку зору Берліна, представник МЗС Німеччини Мартін Шефер (Martin Schäfer) заявив, що хоч і розуміє необхідність України протистояти російській дезінформації, пропаганді й гібридним заходам Кремля, але вільне суспільство, за його словами, має й інші можливості протидії фейковим новинам, що не порушують принцип свободи друку.
Незабуті жертви Голокосту: фоторепортаж з Бабиного Яру
У Києві на території Бабиного Яру проходить виставка робіт німецько-італійського фотографа Луїджі Тоскано "Проти забуття", приурочена до 75-х роковин трагедії. На ній представлені портрети людей, які пережили Голокост.
Фото: DW/A. Magazowa
Незабуті жертви Голокосту
У ці дні в Україні згадують жертв трагедії, яка сталася 75 років тому в Києві на території Бабиного Яру. 29-30 вересня 1941 нацисти розстріляли тут 33 771 єврея. Однак точне число убитих в Бабиному Яру досі невідомо, оскільки під час масових розстрілів не враховувалися діти віком до трьох років. На цьому фото - один з портретів, представлених на виставці.
Фото: DW/A. Magazowa
Дедалі менше свідків
Загалом, відповідно до джерел, в урочищі Бабин Яр було розстріляно від 100 до 200 тисяч осіб: радянських військовополонених, підпільників, душевнохворих, євреїв, ромів, караїмів, дітей. Десятки років радянська пропаганда замовчувала масштаби трагедії Бабиного Яру. Врятуватися від смерті в Бабиному Яру зуміли 29 осіб. Але з кожним днем число свідків тієї трагедії стрімко зменшується.
Фото: DW/A. Magazowa
Проти забуття
Фотовиставка Луїджі Тоскано називається "Проти забуття". У Києві представлено 50 з 200 портретів людей, яким вдалося пережити Голокост. Тоскано зустрічався зі своїми героями передусім у Німеччині, Україні, в Ізраїлі, РФ, США. На цьому фото - момент установки експонатів на одній з алей Бабиного Яру.
Фото: DW/A. Magazowa
DW/A. Magazowa
Життя і долі
Широкоформатні (1,8 х 3 метри) фото розміщені уздовж двох головних алей державного історико-культурного заповідника "Бабин Яр". В одній частині представлені портрети українських жертв Голокосту - євреїв і так званих "остарбайтерів". По інший бік - жертви Голокосту з інших країн.
Фото: DW/A. Magazowa
Луїджі Тоскано і його виставка
Німецько-італійський фотограф Луїджі Тоскано виріс в родині заробітчан. В юності йому довелося працювати покрівельником, охоронцем, мити вікна. Луїджі каже, що складні ситуації надихнули його стати фотографом. Самостійно засвоївши мистецтво фотографії, він почав розповідати про людські долі за допомогою фото. "Проти забуття" - один з його наймасштабніших проектів.
Фото: DW/A. Magazowa
Трагедія Бабиного Яру
Восени 2015 року фотовиставка була вперше презентована в будівлі Старої пожежної вежі в Маннгаймі. Портрети були виставлені у вікнах будівлі. Після Бабиного Яру в Києві виставка відправиться до Дніпра та Львова. "Тут, в епіцентрі трагедії 20-го століття, виставка Луїджі Тоскано тримає живою пам'яттю про минуле, яке нам не дозволено забути", - зазначив глава МЗС ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Масові розстріли 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру - жахлива трагедія. Тільки за офіційними даними, за дві ночі було знищено понад 30 тисяч євреїв, серед яких було багато дітей. "Емоційно мені було дуже складно працювати над цією виставкою, - розповідає фотограф Тоскано. - За кожною фотографією - ціле людське життя. Ніхто не повинен бути забутий".
Фото: DW/A. Magazowa
Щоб жити
Здзіслав Звінярскі народився у Варшаві в 1926 році. Після варшавського повстання в 1944 році його заарештували і відправили до концтабору Дахау. Він пережив марш смерті. Потім Звінярскі був в концтаборах Маннгайм-Зандхофен, Кохендорф і Нацвейлере-Штрутгоф. В останньому він перебував до закриття табору в березні 1945 року. Це фото було зроблено незадовго до його смерті у вересні 2014 року.
Фото: DW/A. Magazowa
Живі свідки
Василь Михайлівський - один з київських героїв фотовиставки Луїджі Тоскано. Наприкінці вересня 1941 року Михайлівського від розстрілу в Бабиному Яру врятувала його няня, показавши свій паспорт, де було вканзано, що вона - українка. Це вже третє ім'я чоловіка. До окупації його звали Цезарем Кацем, няня назвала його Василем і дала своє прізвище - Фомін. Михайлівським він став в прийомній родині.
Фото: DW/A. Magazowa
Культура пам'яті
"Особливо мені запам'яталися слова однієї з героїнь, - згадує Тоскано. - Це була Сюзан Черняк. Вона сказала, що, якщо люди забувають своє минуле, то вони заслуговують його повторення". Сюзан Черняк народилася у Відні в 1922 році. У 20 років її разом з матір'ю відправили в Терезієнштадт. У 1943 вони виявилися в Освенцімі. Через два роки - концтабір Равенсбрюк. Сюзан пережила і марш смерті.
Фото: DW/A. Magazowa
Кожен четвертий
Створення єдиного меморіального комплексу трагедії Бабиного Яру для України досі залишається проблемою. Це ж стосується і створення єдиного освітнього циклу, який був би присвячений Голокосту на території України. Історик Борис Забарко стверджує, що кожен четвертий український єврей став жертвою Голокосту.
Фото: DW/A. Magazowa
Не можна вбити пам'ять
Активно над створенням меморіального комплексу почали працювати лише в останні роки. На сьогоднішній день на території державного культурно-історичного заповідника "Бабин Яр" проведено реставраційні роботи, встановлено освітлення, лавки, облагороджені зелені зони. З'явилися і пам'ятники жертвам розстрілів у Бабиному Яру.
Фото: DW/A. Magazowa
Кибитка ромів
Першим жертвам трагедії в Бабиному Яру, ромам, окремий пам'ятник був встановлений лише у вересні 2016 року. У вересні 1941 року в урочищі розстріляли 5 циганських таборів.
Фото: DW/A. Magazowa
13 фото1 | 13
Дебати Бундестагу про "історичну відповідальність" перед Україною (19.05.2017)