Стрічка "Форма води" (The Shape of Water) отримала головний приз кінофестивалю - "Золотого лева". Серед його героїв - людина-амфібія, працівники надсекретної лабораторії міноборони США, шпигуни КДБ, "принцеса без голосу" (німа прибиральниця) та її аж надто балакуча подружка. Режисер - мексиканець Гільєрмо дель Торо. Головні жіночі ролі - у Селлі Хокінс (ліворуч на фото) та Октавії Спенсер.

Особливий приз журі отримала стрічка "Фокстрот" / Foxtrot ізраїльського режисера Самуеля (Шмуеля) Маоза, який уже здобував у Венеції "Золотого лева". Йдеться про війну, про смерть, боротьбу, та найголовніше - про зв'язок поколінь. "Фокстрот" - позивний блокпосту, де служить один з головних героїв, а також саундтрек стрічки. Головну жіночу роль зіграла Сара Адлер (на фото).

Молодий французький актор, режисер та сценарист Ксав'є Легран визнаний на Венеційському фестивалі найкращим режисером за фільм "Опікунство". Він отримав "Срібного лева" за стрічку про розлучення та його тяжкі наслідки.

Кращим сценарієм визнаний сценарій Мартіна Макдонаха. Три рекламні щити на кордоні Еббінга в штаті Міссурі, які дали назву фільму, поставила 50-річна Мілдред Хаєс, аби змусити шерифа містечка знайти вбивцю її дочки. Написи на щитах - звинувачення в бік поліції. Виконавицю головної ролі, акторку Френсіс Макдорманд, вважають однією з головних претенденток на "Оскар".

Шарлотта Ремплінг (в центрі) отримала приз Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у стрічці "Ханна". Вона оповідає історію літньої жінки, чоловік якої опинився у в'язниці. Він вперто не визнає його очевидну вину. Цю драму про самотність та втрату почуття реальності зняв Андреа Паллаоро.

Ліванець Камел Ель Баша отримав приз на найкращу чоловічу роль у стрічці "Образа". Її сюжет комічний: Тоні, ліванський християнин, поливає квіти на балконі, і вода крапає на голову палестинця Яссера, який саме йшов вулицею. Однак це не комедія, а драма. Скандал розвивається, і справа доходить не тільки до суду, а й майже до нової громадянської війни у Лівані.

І ще кілька слів про фільми, які викликали інтерес на фестивалі. Дія цієї стрічки відбувається у 1950-і роки. Субурбікон - провінційне американське містечко. Взірцеве, як і сім'я Лодж. Чоловіка-бухгалтера втілив Метт Деймон, дружину - Джуліанна Мур (на фото). Сценарій цієї трагікомедії з елементами чорного гумору брати Коени написали ще у 1986 році, режисером став Джордж Клуні.

У стрічці "мати!" (mother!) також з'являються непрохані гості. Але це не трагікомедія, це психотрилер з елементами фільму жахів. Дженніфер Лоуренс та Хав'єр Бардем (на фото) утілили сімейну пару, яка мешкає у старому вікторіанському особняку, який вони намагаються відремонтувати. У фільмі Даррена Аронофскі також грають Ед Харріс та Мішель Пфайффер.

"Мектуб, любов моя: Пісня перша" - стрічка про любов та про кіно. У ній йдеться про історію сценариста, який приїздить з Парижа відпочити до рідного містечка біля моря. Фільм знятий французьким режисером з туніським корінням Абделатіфом Кешишем. Задля фінансування стрічки йому довелося продати "Золоту пальмову гілку", отриману в 2013 році в Каннах за "Життя Адель".

Фільм "Downsizing" ("Зменшення") американського режисера Александра Пейна - комедія з елементами фантастики. Пол Сафранек, герой Метта Деймона, погоджується на незвичний експеримент: його зменшують. Мета - економія сімейного бюджету. У стрічці задіяна ціла плеяда знаних акторів: Крістен Віг, Кристоф Вальц, Алек Болдуїн, Лора Дерн.

Документальну стрічку "Людський потік" / Human Flow знімали близько року і в понад двох десятках країн світу. Вона розповідає про глобальну проблему - проблему біженців. Фільм зробив відомий китайський митець Ай Вейвей.

Фільм "Війна" / Krieg показують у Венеції поза конкурсом. Це чудовий зразок молодого німецького кіно. Рік Остерманн (Rick Ostermann) розповідає історію людини, яка після смерті сина стає самітником. Він живе один у будиночку в горах, аж доки його не починають тероризувати та втягують у тривалу та виснажливу війну.

Стрічка "Форма води" (The Shape of Water) отримала головний приз кінофестивалю - "Золотого лева". Серед його героїв - людина-амфібія, працівники надсекретної лабораторії міноборони США, шпигуни КДБ, "принцеса без голосу" (німа прибиральниця) та її аж надто балакуча подружка. Режисер - мексиканець Гільєрмо дель Торо. Головні жіночі ролі - у Селлі Хокінс (ліворуч на фото) та Октавії Спенсер.

Особливий приз журі отримала стрічка "Фокстрот" / Foxtrot ізраїльського режисера Самуеля (Шмуеля) Маоза, який уже здобував у Венеції "Золотого лева". Йдеться про війну, про смерть, боротьбу, та найголовніше - про зв'язок поколінь. "Фокстрот" - позивний блокпосту, де служить один з головних героїв, а також саундтрек стрічки. Головну жіночу роль зіграла Сара Адлер (на фото).

Молодий французький актор, режисер та сценарист Ксав'є Легран визнаний на Венеційському фестивалі найкращим режисером за фільм "Опікунство". Він отримав "Срібного лева" за стрічку про розлучення та його тяжкі наслідки.

Кращим сценарієм визнаний сценарій Мартіна Макдонаха. Три рекламні щити на кордоні Еббінга в штаті Міссурі, які дали назву фільму, поставила 50-річна Мілдред Хаєс, аби змусити шерифа містечка знайти вбивцю її дочки. Написи на щитах - звинувачення в бік поліції. Виконавицю головної ролі, акторку Френсіс Макдорманд, вважають однією з головних претенденток на "Оскар".

Шарлотта Ремплінг (в центрі) отримала приз Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у стрічці "Ханна". Вона оповідає історію літньої жінки, чоловік якої опинився у в'язниці. Він вперто не визнає його очевидну вину. Цю драму про самотність та втрату почуття реальності зняв Андреа Паллаоро.

Ліванець Камел Ель Баша отримав приз на найкращу чоловічу роль у стрічці "Образа". Її сюжет комічний: Тоні, ліванський християнин, поливає квіти на балконі, і вода крапає на голову палестинця Яссера, який саме йшов вулицею. Однак це не комедія, а драма. Скандал розвивається, і справа доходить не тільки до суду, а й майже до нової громадянської війни у Лівані.

І ще кілька слів про фільми, які викликали інтерес на фестивалі. Дія цієї стрічки відбувається у 1950-і роки. Субурбікон - провінційне американське містечко. Взірцеве, як і сім'я Лодж. Чоловіка-бухгалтера втілив Метт Деймон, дружину - Джуліанна Мур (на фото). Сценарій цієї трагікомедії з елементами чорного гумору брати Коени написали ще у 1986 році, режисером став Джордж Клуні.

У стрічці "мати!" (mother!) також з'являються непрохані гості. Але це не трагікомедія, це психотрилер з елементами фільму жахів. Дженніфер Лоуренс та Хав'єр Бардем (на фото) утілили сімейну пару, яка мешкає у старому вікторіанському особняку, який вони намагаються відремонтувати. У фільмі Даррена Аронофскі також грають Ед Харріс та Мішель Пфайффер.

"Мектуб, любов моя: Пісня перша" - стрічка про любов та про кіно. У ній йдеться про історію сценариста, який приїздить з Парижа відпочити до рідного містечка біля моря. Фільм знятий французьким режисером з туніським корінням Абделатіфом Кешишем. Задля фінансування стрічки йому довелося продати "Золоту пальмову гілку", отриману в 2013 році в Каннах за "Життя Адель".

Фільм "Downsizing" ("Зменшення") американського режисера Александра Пейна - комедія з елементами фантастики. Пол Сафранек, герой Метта Деймона, погоджується на незвичний експеримент: його зменшують. Мета - економія сімейного бюджету. У стрічці задіяна ціла плеяда знаних акторів: Крістен Віг, Кристоф Вальц, Алек Болдуїн, Лора Дерн.

Документальну стрічку "Людський потік" / Human Flow знімали близько року і в понад двох десятках країн світу. Вона розповідає про глобальну проблему - проблему біженців. Фільм зробив відомий китайський митець Ай Вейвей.

Фільм "Війна" / Krieg показують у Венеції поза конкурсом. Це чудовий зразок молодого німецького кіно. Рік Остерманн (Rick Ostermann) розповідає історію людини, яка після смерті сина стає самітником. Він живе один у будиночку в горах, аж доки його не починають тероризувати та втягують у тривалу та виснажливу війну.

Традиційно видовище розпочинається парадом прикрашених човнів каналами міста. У наступні дні в усіх провулках, на площах і мостах можна буде споглядати вуличне мистецтво і слухати музику. Сотні тисяч відвідувачів з уього світу стікаються щороку на карнавал до міста на воді.

Medico della peste - одна з типових венеційських масок. Вона походить з часів, коли в Європі лютувала чума. Щоб якнайкраще захиститися, лікарі, які рятували від чуми, закутувалися в довгий шкіряний одяг, який прикривав усі частини тіла, носили рукавички, крислаті капелюхи, а також маски зі скляними очима та довгим носом-дзьобом. Праворуч на фото можна побачити маску Bauta.

У Венеції відвідувачі карнавалу мають великий вибір масок, щоб приховати свою зовнішність у святкові дні. Дещо дорожчими є традиційні маски ручної роботи, що закривають все обличчя. Дешевшою альтернативою їм є маска на паличці. Крім того, вона є важливим атрибутом для своєї власниці, яка за бажання може приховати або відкрити власне обличчя.

Фестиваль Carnevale di Venezia бере свій початок ще в XII столітті. Тоді аристократи влаштовували у своїх палацах гамірні урочистості. Відвідувачі балу намагалися перевершити одне одного своїми завжди дорогими костюмами. До найексклюзивніших задоволень на сьогодні належать бал Tiepolo в палаці Pisani Moretta або відвідування опери в театрі La Fenice.

Більшість венеціанців ще й сьогодні самостійно майструють власні ефектні, пошиті за історичними зразками костюми. Особливо притягує погляди вбрання доби бароко. Його складовою є типовий білий головний убір.

У часи рококо популярністю користувалися оздоблені пір'ям венеційські маски - вони вважалися символом статусності. Справжнє пір'я, яке кріпилося у вигляді віяла, додатково до маски прикривало чоло і дозволяло власниці видаватися вищою. Прикрашені таким чином костюмовані особи сьогодні знову велично прогулюються площею Святого Марка.

Джерелом натхнення для виготовлення венеційських масок є Commedia dell' Arte - театральний напрямок, який був дуже популярним в Італії у XVI столітті. Маска для очей, яка прикриває також ніс і чоло, називається Colombina. Красуні в іситоричних костюмах охоче позують у них перед камерами туристів.

Завдяки фільму італійського режисера Федеріко Фелліні про ловеласа Казанову, який вийшов на екрани 1976 року, Венеційський карнавал знову став всесвітньо відомим фестивалем. У XVIII столітті під покровом анонімності карнавал святкували дуже бурхливо.

Кульмінацією святкувань є "політ янгола": з дзвіниці базиліки Святого Марка у натовп на однойменній площі спускається молода жінка. Її "політ" над Венецією підстраховує сталева линва. У неділю, 31 січня 2016 року, це дійство вкотре повториться.