Здається, фільми-біографії зірок музики стають модними. Недавно на екрани в Європі вийшла стрічка «Контроль» про Ієна Кертіса, соліста британського гурту «Джой дівіжн», що був популярним у 70-х і 80-х.

Наступного тижня у Німеччині можна буде побачити фільм про ще одну музичну легенду тих часів. Картина називається «Фалько – Гей, ми ще живі!». Режисер Томас Рот розказує про успішну й трагічну історію життя австрійця Йоганна Гельцеля, який обрав собі псевдонім Фалько (так звали одного східнонімецького спортсмена).

Фалько почав музичну кар’єру в другій половині 70-х у Західному Берліні. Пік слави припав на середину 80-х, коли пісня Фалько «Rock me Amadeus» не сходила з перших сходинок хіт-парадів не лише в Європі, а й у США. Для німецькомовного виконавця це був нечуваний успіх.

Галасу наробила й інша успішна пісня Фалько – «Jeanny». Деякі радіостанції в Німеччині та Австрії відмовилися її транслювати, оскільки вважали, що в ній ідеться про зґвалтування дівчини-школярки.

Повторити шалений успіх тих років Фалько не зміг. Преса писала про його проблеми з алкоголем і наркотиками. В лютому 1998 року Фалько загинув. Він розбився на машині в Домініканській республіці. Йому був 41 рік.

У фільмі актор Мануель Рубі, що грає роль Фалько, каже таку фразу: «Я живу лише раз. Але так, як я живу, одного разу достатньо». (рг)