У грудні минулого року студент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) Спартак Хачанов шикував коридорами навчального закладу військовий парад. Рівні ряди гіпсових солдатів, ракет, танків та літаків фалічної форми на чолі з чорним лімузином мали стати його семестровою роботою - інсталяцією "Парад членів".

Проте доцента кафедри дизайну НАОМА Володимира Харченка вони вивели з себе. Хачанов стверджує, що разом з іншим викладачем той розтоптав інсталяцію. Харченко - що лише відсунув кілька фігурок з дороги. За словами викладача, він сприйняв "Парад членів" як паплюження українського війська і порівняння конфлікту на Cході Україні з мірянням пенісами. В інтерв'ю виданню "Заборона" він говорить, що дев'ять місяців відслужив на передовій на Донбасі, та називає студента "латентним ворогом".

У розмові з DW Спартак Хачанов пояснює, що не мав на увазі жодну конкретну армію. Родина художника постраждала під час обстрілів Сніжного на Донеччині, який зараз знаходиться на непідконтрольній українському урядові території. "Це висловлювання проти війни, проти військових парадів. Вони ж проходять по всьому світові. І я дійсно вважаю, що так мілітаристи міряються х...ми, - говорить він і додає. - Я очікував, що мене за це відрахують".

Підтримка з правого флангу

Чого не очікував Спартак Хачанов, так це того, що на засідання Вченої ради академії, де ректорат розбирав його роботу та вирішував питання про відрахування, прийдуть четверо представників праворадикальної організації C14. 23 січня після засідання вони чатували на студента біля кабінету ректора.

"C14 прийшли в академію побачити, як ректорат відраховує донецького ватника і морального урода Спартака Хачанова", - пояснював один із активістів організації Сергій Бондар на своїй сторінці у Facebook. Та художник стверджує, що був змушений сховатися від погроз праворадикалів у одному з кабінетів та викликати поліцію. Вона того дня так і не приїхала, тож члени С14 ще кілька годин вичікували студента в будівлі академії та поруч із нею.

25 січня на підтримку Хачанова під стінами НАОМА зібрались близько сотні студентів, художників та викладачів. Мітингуючи проти цензури керівництва навчального закладу, вони, як і сам художник, звинуватили ректорат у співпраці із праворадикалами. "Про це засідання ніде не оголошували. Я сам про нього дізнався випадково. То як про нього дізнались праві? Тільки від викладачів", - аргументує Хачанов. Він звернувся до поліції із заявами на дії C14 та Володимира Харченка.

Викладач Харченко та ректор академії Андрій Чебикін стверджують, що не мають відношення до появи представників C14 у стінах вишу. Утім, останній заявив, що повідомляв про "Парад членів" "кураторові з СБУ". Керівництво академії продовжує називати роботу Хачанова аморальною і збирається відрахувати студента за неуспішність. Однак 28 січня у своїй заяві ректор назвав " негідною" та "несумісною з методами нашої роботи зі студентством" і поведінку викладача Харченка.

Уроки межі

"Ця інсталяція цікава саме тим, що виявила кричущу проблему: в головному мистецькому навчальному закладі країни художників вчать, що є заборонені теми та форми, та ще й такими методами", - обурюється комунікатор мистецького фестивалю "Гогольфест" Богдан Яремчук, який прийшов у академію підтримати Хачанова.

У C14 теж вважають, що ситуація "буде уроком для студентів". "Всьому є межа. Особливо того, що стосується наших символів", - написав у Facebook один із лідерів організації Сергій Мазур. Улітку минулого року Мазур був підозрюваним у резонансному нападі на ромський табір в Києві. Фотографії погрому він сам викладав у Facebook, але пізніше суд зняв з нього підозру.

"Цензура знизу"

Ультраправі радикали не вперше проводять межу допустимого в українському мистецтві власними методами. Об'єктами нападів та погромів зазвичай стають виставки, фестивалі та інші мистецькі заходи, присвячені питанням гендеру або, наприклад, прав сексуальних чи національних меншин.

Найрезонаснішим "уроком" став підпал кінотеатру "Жовтень" восени 2014 року під час показу фільму "Літні ночі" зі спеціальної ЛГБТ-програми кінофестивалю "Молодість". Двоє затриманих молодих людей не приховували своєї належності до ультраправого руху та ідеологічних мотивів нападу. Та врешті слідство кваліфікувало їхні дії як хуліганство, а суд призначив умовне покарання.

Подібна безкарність злочинів, здійснених на ґрунті ненависті, на жаль, не рідкість в Україні, констатує виконавча директорка місцевого представництва правозахисної організації Amnesty International Оксана Покальчук. "Цим і користуються праворадикали. До того ж ніхто з політиків або лідерів громадської думки не висловлюється публічно проти подібних нападів", - з жалем говорить правозахисниця.

У тому, що саме безкарність спонукає радикальних "культурологів" до нових нападів, впевнена і Ганна Циба, кураторка київського Центру візуальної культури (ЦВК). Останні десять років ЦВК гуртує довкола себе ліве українське мистецтво і чи не найчастіше стає об'єктом ультраправих нападів.

Під час останнього, у лютому 2017 року, група молодиків у масках, поранивши охоронця, вдерлася до центру із травматичною зброєю. Об'єктом їхнього нападу була виставка "Втрачені можливості" художника Давида Чичкана, присвячена переосмисленню результатів Євромайдану. Роботи Чичкана були знищені, однак правоохоронці кваліфікували напад як хуліганство, а винних не знайшли і досі - попри те що, співробітники ЦВК впізнали одну з нападниць - активістку C14.

Ганна Циба називає подібні погроми прикладом агресивної "цензури знизу" - так за допомогою силових методів ультраправі борються за гегемонію в культурному просторі. "За кілька місяців після нападу відновлену роботу Чичкана відмовились виставляти під час Київського бієнале в музеї Павла Тичини з міркувань безпеки. Найцікавіше, що сама експозиція була присвячена цензурі", - підсумовує вона.