Коли Угорщина несподівано закрила пункти пропуску перетину на кордоні із Сербією, тисячі біженців із своїми нечисленними пожитками застрягли на переході у Хоргосі. Волонтери з Угорщини та інших країн рушили на допомогу. За допомогою ковдр, килимків та наметів вони влаштували біженцям імпровізований табір.

Завдяки допомозі перекладачів-волонтерів мовні бар'єри долаються швидко. На цьому фото сирійський студент в Угорщині Яхья Абдулла розмовляє із біженцями на вокзалі у Будапешті. "Родини повністю виснажені, коли прибувають сюди, - каже Яхья. - І для більшості з них це полегшення, поговорити з кимось рідною мовою".

У хорватському Товарніку польські та німецькі волонтери роздають теплі страви. Один з біженців дякує їм. У порівнянні із щоденним раціоном, що складається із сардин, хліба та крекерів, така їжа - небачене урізноманітнення, каже він. Волонтери щодня готують різні обіди та роздають їх у таборі.

Усі чимось допомагають: діти йдуть до намету-їдальні у Товарніку із коробкою порожніх пляшок від води. Волонтери купують продукти у місцевому супермаркеті. Гроші на це йдуть із пожертв та власних заощаджень. Полиці супермаркетів після цього ніби начисто прибрані.

Деякі люди, що мешкають поблизу таборів біженців, просто пропонують підключитися до свого водопроводу. Таким чином люди можуть дозволити собі душ хоча б на короткий час. Не лише води не вистачає у таборі. Також, аби зарядити мобільний телефон, люди змушені покладатися на допомогу волонтерів. Це стосується і точок доступу до інтернету.

Ті, хто дістаються табору пізніше, зазвичай найбільше потребують допомоги. Родини із дітьми пересуваються повільніше, ніж подорожні чоловіки. Багато волонтерів працюють через це цілодобово. "Я досі нічого не їв, - каже Незір Лікай, волонтер з Хорватії. - Я п'ю каву на вечерю та енергетичний напій на сніданок. Коли мені щастить, я сплю три години по обіді".

Коли Словенія заборонила біженцям в'їзд через хорватське місто Брегана, вони на декілька днів застрягли без доступу до медичної допомоги, розповідає Незір Лікай. Адже як хорватський, так і словенський Червоний Хрест не мають доступу до транзитної зони. Лікай був через це змушений навіть допомагати власним коштом.

Подорож біженців складається з купи безкінечних черг перед автобусами та потягами. Поки вдасться рушити далі, іноді проходять дні. Потрапивши у чергу, ніхто вже не поступиться власним місцем. Тому у Товарніку Червоний Хрест роздає воду та продукти людям безпосередньо у черзі, аби вони не втратили власного місця.