Якщо пильно придивитися, вже багато років поспіль німецькі політики та керманичі економіки порушують схвалений 1967 року економічний "Закон про сприяння стабільності та зростанню економіки". Загалові цей нормативний акт краще відомий як "Закон про стабілізацію". Головна прописана в ньому теза закріплює досягнення загальноекономічної збалансованості в якості державної мети. Тож, за законом, завдання державників - намагатися досягти стабільних цін, повної занятості працездатного населення, сталого та адекватного економічного зростання, а також збалансованості в зовнішній торгівлі.

Та вже давно відомо, що збалансованим зовнішньоторговельне сальдо Німеччини в жодному разі не назвеш. Навпаки, показники позитивного сальдо рахунку поточних операцій ФРН зашкалюють і це викликає дедалі різкішу критику міжнародних організацій. Серед них Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Європейська Комісія. Остання стежить за Німеччиною з 2014 року в рамках так званого процесу щодо економічного дисбалансу. Крім того, нещодавно дискусія навколо перекосів у німецькій економіці спалахнула з новою силою. До цього спричинили різкі критичні заяви з боку президента США Дональда Трампа та дещо стриманіші зауваження з вуст французького президента Еммануеля Макрона.

Через погрози господаря Білого дому запровадити високі ввізні мита на імпортовані з Німеччини товари, особливо автомобілі - основу німецького зовнішньоекономічного успіху - існує неабияка небезпека для економіки ФРН. Хай там як, але ця проблематика стала предметом розгляду аналітиків німецького державного банку розвитку KfW. В опублікованому 8 серпня аналізі експертів KfW це розглядається як достатня підстава для "більш ретельного вивчення головних чинників" наявних диспропорцій. Це також спонукає до "серйозного пошуку шляхів" виведення Німеччини з-під шквалу критики.

Несправедливо та шкідливо?

Наразі позитивне сальдо рахунку поточних операцій ФРН становить близько 261 мільярда євро. В абсолютних числах це - найвищий показник у світі, більший навіть за результат Китаю. У співвідношенні до річного валового внутрішнього продукту (ВВП) це становить не менше ніж 8,3 відсотка. Таким чином, починаючи з 2011 року цей показник німецької економіки постійно значно перевищує встановлені Єврокомісією граничні орієнтири, що вважають прийнятним для економіки позитивний баланс до шести відсотків ВВП.

До хору іменитих критиків зависокої економічної диспропорції Німеччини приєднався й Дональд Трамп. Він, зокрема, назвав такий стан справ "несправедливим та шкідливим" для США. Критика Трампа криється в меркантильному світогляді, а згідно з такими уявленнями, завдяки позитивному експортно-імпортному сальдо одна країна збагачується за рахунок інших. З цього випливає, що торгівля - це гра з нульовою сумою.

Противагою таких уявлень є рекомендації Європейської Комісії та МВФ. За основу цих порад взято твердження, що зависокі показники позитивного сальдо рахунку поточних операцій так само шкодить тій країні, котра його досягає. На думку авторів аналітичного дослідження KfW, такі висновки - "вкрай істотна різниця в діагнозі зі значними наслідками для належної терапії".

Зовнішньоторговельний баланс - ще не все

Щоб розібратися в тому, в чому полягає суть критики, треба спочатку збагнути різницю між такими економічними термінами як "торговельний баланс" та "рахунок поточних операцій". Адже зовнішня торгівля товарами, тобто експорт та імпорт, - лише одна зі складових, що формують рахунок поточних операцій. А останній поширюється також і на послуги та витрати за кордоном, приміром витрати німецьких туристів, які відпочивають за межами своєї країни.

Те саме стосується й руху капіталів, скажімо, зарплатні виплати, виплати прибутків, перерахунок дивідендів, а ще - інвестиції. Сюди можна додати грошові перекази працівників-іноземців, що живуть та працюють тут, родичам, котрі лишились на батьківщині. Схожа ситуація і з виплатами допомоги на розвиток іншим країнам. Тож дати однозначну відповідь на питання, що саме спричиняє таке високе позитивне сальдо рахунку поточних операцій - не так вже й просто.

Внутрішній фактор

Проте в одному експерти доходять згоди, а саме в тому, що справа тут не лише в популярності німецьких товарів за кордоном. У своєму аналізі вони також вказують на вкрай високу схильність німців до заощаджень та занадто стримані вимоги німецьких профспілок до працедавців щодо підвищення заробітної плати. А ці фактори обмежують внутрішній попит на товари, вироблені як на території Німеччини, так і за її межами, вважають аналітики.

На думку інших, у тому числі й міністра фінансів Німеччини Вольфґанґа Шойбле (Wolfgang Schäuble), причина цього криється в курсові євро, що занизький для сильної німецької економіки, але водночас стимулює попит на німецькі товари за кордоном. Тож, робить висновок керівник німецького мінфіну, тут саме Європейському центральному банку (ЄЦБ) слід проводити єдину політику для всіх країн-членів Єврозони. Іншими словами, Шойбле шукає причину нинішнього стану справ у діях інших.

Замало інвестицій

Дехто згадує ще один чинник: німецькі підприємства замало інвестують у самій Німеччині. Це означає, що німецький бізнес або ж просто утримує свої ліквідні активи, нікуди їх не вкладаючи, або вкладає їх десь-інде за межами Німеччини. Держава, на думку таких аналітиків, так само недостатньо використовує отримані через значне позитивне загальноекономічне сальдо резерви, аби інвестувати кошти в дороги, школи чи поширення швидкісного інтернету.

Лише одного разу була ситуація з точністю до навпаки - на початку 1990-х років. Тоді була потреба в колосальних сумах на розбудову та модернізацію так званих нових федеральних земель - колишньої НДР. Тож Німеччина на деякий час стала навіть чистим імпортером капіталу. Утім, коли потреба в значних інвестиціях відпала, "як держава, так і підприємства змінили курс", кажуть аналітики KfW. Відтоді німецький бізнес і державний сектор стали зберігати фінансові ресурси, а не інвестувати їх.

"У принципі високе позитивне сальдо рахунку поточних операцій відображує високе перевищення сум невитрачених у Німеччині фінансових ресурсів над сумами - відносно незначними - інвестицій", - зазначають дослідники. За їхніми підрахунками, Німеччина витрачає значну частину заощаджених народним господарством ресурсів на нарощування грошового капіталу за межами країни, замість інвестицій в себе вдома.

Це тоді, коли Німеччині конче потрібні інвестиції в сучасне виробництво, щоб ефективно протидіяти викликаному демографічними чинниками спаду та гарантувати подальший матеріальний добробут. Тож зменшення вкрай високого позитивного сальдо - в інтересах самої ФРН. Утім, на думку аналітиків KfW, це має відбуватися завдяки "збільшенню внутрішніх інвестицій та зростанню імпорту, а не за рахунок згубних для економічного зростання обмежень експорту".