«Це були найкращі ігри всіх часів» - такий комплімент злетів з уст колишнього президента МОК Хуана Антоніо Самаранча. Його наступник Жак Роґґе на заключній церемонії в Лондоні в неділю ввечері був більш стриманий в емоціях, але й він похвалив британських організаторів, спортсменів та публіку. «Я щаслива та вдячна людина. Це були фантастичні ігри, - підсумував президент Міжнародного олімпійського комітету. - Це були ігри справжніх атлетів, олімпійське містечко було чудове, спортивні майданчики функціонували, й публіка були просто неймовірна. Лондон вніс свіжий подих в олімпійський рух».

З Роґґе важко не погодитися. Олімпійські ігри в Лондоні увійдуть в історію як захопливі змагання видатних атлетів, які продемонстрували багато рекордних результатів. Не в останню чергу завдяки неймовірній атмосфері, яку створювали глядачі. Звісно, під час виступів британських спортсменів ажіотаж на трибунах був трохи більшим. Але й атлетів з інших країн приймали дуже тепло. «Можна бути лише вдячним, - каже віце-президент Німецького олімпійського комітету Томас Бах. - Дякую головному організаторові Себастьяну Коу, дякую, Лондоне, дякую, Великобританіє!» І дякувати слід також добрій погоді, яка загалом спростувала стереотип про неприємний лондонський клімат.

Зрозуміло лише з правилами

Щоправда, далеко не завжди зрозумілим було суддівство на лондонських іграх. Рішення журі часто залишали сумніви - навіть з офіційним переліком правил у руках. З цим, приміром, довелося зіткнутися кільком українським боксерам, коли суперник не раз лежав у нок-дауні, але перемогу чомусь віддавали «переможеному». Також у фехтуванні часто доводилося повторно переглядати відео, аби визначити, кому зарахувати бал. Таких сумнівних вироків було чимало в різних видах спорту. Кількох суддів та одного спортивного функціонера навіть попросили достроково залишити Олімпіаду.

Найбільш дискусійною темою напередодні Олімпіади була безпека. Через день після того, як 2005 року Лондон дізнався, що саме йому випала честь провести в себе 30-ті літні Олімпійські ігри, британську столицю сколихнула хвиля вибухів у метро. Тож, на безпеці тут не економили. Можливо, саме завдяки цьому жодних інцидентів і не сталося. Утім, іноді ретельність охоронців була чи не надмірною. Приміром, золотого чемпіона з метання диску, німця Роберта Гартінга не пустили на територію олімпійського містечка, оскільки, святкуючи свою перемогу, він загубив акредитаційну картку. Схожа колізія сталася навіть з іспанською королівською родиною. Королева Софія, принц Феліпе та принцеса Летиція хотіла особисто привітати в олімпійському містечку свого земляка зі срібною медаллю в тейквондо, але їх не пустили, бо вони також не мали акредитації.

Масштабні тести на допінг

Лондонські організатори зараховують до свого успіху також антидопінгову кампанію. Вона була найбільшою в історії олімпійських ігор. Було заявлено близько п'яти тисяч тестів. Утім, офіційно МОК підтвердив лише з десяток випадків вживання допінгу. Вже на наступний день по завершенні Олімпіади стало відомо, що через позитивні проби на анаболіки золоту медаль відберуть у метальниці ядра Надії Остапчук з Білорусі.

Утім, наскільки чистими були ігри в Лондоні, покаже майбутнє. Адже прогрес не стоїть на місці, і не виключено, що нинішні атлети могли вдаватися до ще невідомих допінгових засобів, аби поліпшити свої результати. Тому зразки крові зберігатимуться ще вісім років і проходитимуть нові тести. Випадки, коли нагороди відбирали через роки вже відомі. Лише цього літа золоту медаль відібрали у велогонщика Тайлера Хемілтона, який здобув нагороду ще на іграх в Афінах 2004 року.

Та попри все Лондонська олімпіада залишить по собі позитивні спогади. Можливо, сказати, що це найкращі ігри всіх часів, і перебільшення, але, як би там не було, британці високо підняли планку для наступних олімпійських організаторів.