DW: Євгеніє, виставку "Євромайдан. Окуповані простори" організували в рекордно короткий термін. Як вам це вдалось у Берліні? Адже німці все планують заздалегідь і ґрунтовно?

Євгенія Бєлорусець: Так, виставку я спланувала короткочасно. Засновникові галереї Паблу Германну навіть довелось дещо змінити галерейну програму з тим, щоб виставити мої фото. Річ у тім, що зараз я перебуваю у Берліні як стипендіатка Фонду імені Фридриха Еберта, і мені дуже важко було тут знаходитись у січні, відчувати себе віддаленою від тих подій, що відбуваються в Україні.

Це дуже неприємний стан - я не знаходила собі спокою. І виставка, мабуть, єдине, що я могла зробити - єдиний внесок, який був мені доступний, єдиний жест солідарності, який я могла запропонувати. У цих намірах мене підтримав як галерист, так і кілька ініціатив, які займаються соціально-критичним мистецтвом, зокрема Університет мистецтв Берліна. Британський документаліст Патрик Еванс створив для виставки відео-роботу, зроблену на основі відео, відзнятого ним у Києві.

Які зі своїх фото ви відібрали для експозиції?

Переважно це чорно-білі знімки, відзняті на плівку під час перших тижнів протестів у Києві. Євромайдан цікавив мене як феномен, як явище. У першу чергу, мою увагу привертали люди, які прибули на Майдан. Через фотографію я вирішила сама спробувати зрозуміти, через що вони приїхали до Києва, чого вони прагнуть? Мене цікавило, як формуються протестні бажання людей, який зміст вони вкладають у слова, що повторюють на площах.

Тоді я і гадки не мала, що на Майдані будуть гинути люди, що там станеться щось настільки страшне. Ці останні події і спонукали мене сконцентруватись, ризикнути і зробити цю виставку.

Які з ваших "фотовідповідей" вразили вас особисто?

Я фотографувала "беркутівців". Мені хотілось з ними поговорити, однак на всі мої питання вони відповідали мовчанням. Мабуть, їхні погляди були красномовнішими за будь-які слова. На світлині вони виглядають розгубленими і сумними. На самому Майдані я знімала людей, коли вони відпочивали. Я відчула, в наскільки важких умовах вони перебувають кожного дня, мене зацікавила кожноденна праця, якою є український протест.

Повертаючись до самої виставки: під час її роботи уже відбулась дискусія з українським філософом-філологом Кирилом Ткаченком, який мешкає у Мюнхені. Чи передбачені ще якісь додаткові заходи?

Та кількість людей, які прийшли на відкриття виставки та їхня зацікавленість нинішніми подіями в Україні засвідчили, що ми маємо організувати й рамкову програму цієї виставки. Під час виставки у галереї демонструватимуться фільми, відбуватимуться різноманітні дискусії, зокрема за участі української правозахисної групи "Право".

На вашу думку, чи достатню солідарність зараз висловлюють Майдану європейці?

Усі мої знайомі, усі ті, хто прийшов на відкриття виставки, дуже стурбовані й інтенсивно висловлюють свою солідарність. Інша річ - як саме вони можуть цю солідарність втілити? Вони не мають важелів впливу на ситуацію, але це люди не байдужі.

Людей на Євромайдані підтримує німецька преса. Журналісти намагаються привернути якомога більше уваги до того, що відбувається у Києві та інших містах України.

Здається, міжнародна політична спільнота могла б чинити більший тиск, особливо тоді, коли йдеться про справжні репресії - загиблих, поранених, викрадених людей.

Фотовиставка Євгенії Бєлорусець відкрита до 20 лютого 2014 року з четверга по неділю у берлінській галереї Organ kritischer Kunst.