Велосипедний маршрут Iron Curtain Trail бере свій початок на крайній півночі Європи - поблизу норвезького містечка Кіркенес, звідти спочатку проходить уздовж норвезько-російського кордону, далі вздовж кордону між Фінляндією та Росією, балтійського узбережжя, потім через тепер уже об'єднану Німеччину, далі на південь аж до Чорного моря. Веломаршрут розроблено за кошти ЄС.

Першим великим містом на велосипедному маршруті є російський Санкт-Петербург, який з 1924 до 1991 року носив назву Ленінград. Ермітаж (на фото), який стоїть на березі річки Нева, є одним з найвідоміших художніх і культурно-історичних музеїв у світі та разом з історичним центром Санкт-Петербурга належить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Далі Iron Curtain Trail пролягає вздовж узбережжя Балтійського моря до Таллінна, столиці Естонії. Старий центр цього міста з його ратушею (на фото) також належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Будівля ратуші була побудована на початку 15-го століття та є єдиною ратушею у готичному стилі, що збереглася на півночі Європи.

Столиця Латвії Рига є найбільшим містом у балтійських країнах. Як і Естонія з Литвою, Латвія здобула свою незалежність з розпадом Радянського Союзу у 1991 році. Центр Риги належить до Світової спадщини ЮНЕСКО та знаменитий своїми будівлями, побудованими у стилі модерн. Пам'ятник Свободи (на фото) був зведений на початку 1930-х років на честь першої незалежності Латвії.

Оскільки велосипедний тур тягнеться вздовж Балтійського моря, на його шляху можна часто зануритися у прохолодну воду. Ключовим пунктом на відрізку шляху у Польщі є старе ганзейське місто Гданськ. Корабельні цього портового міста вважаються місцем народження руху незалежних профспілок "Солідарність" на початку 1980-х років. Цей рух зрештою став великим кроком на шляху до падіння "залізної завіси".

Iron Curtain Trail проходить також через ганзейське місто Любек, у якому свого часу проходив кордон між Західною та Східною Німеччиною. Гольстинські ворота (на фото) є частиною міських укріплень, вони побудовані у пізньоготичному стилі та вважаються візитівкою Любека. З 1950 року у цій будівлі розташований музей історії міста.

На багатьох відрізках велосипедного маршруту вздовж колишнього кордону між двома таборами домінує природа. Але у меморіалі "Точка Альфа" на кордоні між німецькими федеральними землями Гессен та Тюрингія можна на власні очі пересвідчитися, що тут протистояли один одному два вороже налаштованих табори - країни Варшавського договору, з одного боку, та НАТО, з іншого.

Місто Хеб у Чехії з 30 тисячами мешканців, що неподалік від німецьких земель Баварія і Саксонія, є справжньою середньовічною перлиною. Перша згадка про це місто в історичних архівах зустрічається у 1061 році, тоді воно називалося Егер. Під час Тридцятирічної війни у 1634 році тут загинув видатний полководець Священної римської імперії Альбрехт фон Валленштейн.

Наступною європейською столицею на шляху велосипедного маршруту є Братислава у Словаччині, що розташована неподалік від кордону з Австрією та Угорщиною. Найвизначнішою пам'яткою у цьому місті на Дунаї є Братиславський Град, у якому в 1992 році було підписано нинішню конституції Словаччини. Нині будівля слугує музеєм та державною резиденцією.

Угорське місто Шопрон, яке практично з усіх боків оточене територією Австрії, вважається одним з найстаріших в Угорщині. До пам'яток цього міста належать будівля ратуші (у центрі фото) та пожежна вежа (ліворуч на фото). 19 серпня 1989 року неподалік від цього міста відбувся "Пан'європейський пікнік", під час якого 661 громадянин НДР перетнув кордон з Австрією, вирвавшись на свободу.

Для колишнього депутата Європарламенту Міхаеля Крамера (Michael Cramer), який ініціював створення велосипедного маршруту вздовж кордону "залізної засіви", відрізок шляху через гору Беласиця у прикордонному регіоні між Болгарією та Грецією є одним з найбільш захоплюючих. Але, з іншого боку, тут доведеться долати важкі ділянки неасфальтованого шляху з крутими підйомами та спусками.

Останньою історичною зупинкою на Iron Curtain Trail є місто Едірне у Туреччині, що біля кордону з Болгарією. Це місто, засноване ще римлянами, впродовж століть свого існування перебувало під владою різних держав. Звідси - лише кілька кілометрів до села Резово в Болгарії, де після довгого шляху можна нарешті скупатися в Чорному морі та відпочити.

Загальнонімецький велосипедний клуб (ADFC) - німецька громадська організація, яка налічує близько 160 тисяч членів. Щороку цей клуб проводить опитування, щоб визначити найпопулярніші багатоденні веломаршрути в країні. Згідно з даними ADFC, в 2016 році кількість мешканців Німеччини, які подорожують велосипедом зросла на 16 відсотків до 5,2 мільйонів чоловік.

Пропонуємо вашій увазі першу десятку найпопулярніших велосипедних маршрутів в Німеччині, яку опубліковано в березні 2017 року. Друге та четверте місце поділяють по 2 маршрути, тому у списку їх виявилось дванадцять. Зазначимо, що лідер рейтингу утримує перше місце вже тринадцятий рік поспіль. Партнером дослідження виступила фірма з прокату електричних велосипедів Travelbike.

Ельбський маршрут - Elberadweg. Довжина: 1220 км. Починається на курорті Шпиндлерув-Млин в Чехії. Закінчується в німецькому місті Куксгафен, де Ельба впадає в Північне море. Пам'ятки і міста: Саксонська Швейцарія, Дрезден, Мейсен, Торгау, Віттенберг, Дессау, Магдебург, Гамбург.

Везерський маршрут - Weserradweg. Довжина: 515 км. Починається в Нижній Саксонії в місті Ганноверш-Мюнден на місці злиття річок Верра і Фульда, які утворюють Везер. Веде до місця впадіння в Північне море близько Бремергафена і далі доходить до Куксгафена. Пам'ятки і міста: архітектурні пам'ятки везерского ренесансу, Гамельн, Бад-Эйнхаузен, Порта-Вестфаліка, Мінден, Бремен.

Рурський маршрут - RuhrtalRadweg. Довжина: 230 км. Починається біля витоку річки Рур у місті Вінтерберг, проходить в Рурській області в землі Північний Рейн - Вестфалія і закінчується в Дуйсбурзі, де Рур впадає в Рейн. Пам'ятки і міста: промислові пам'ятники - шахта "Цольферайн" в Ессені та інші; Ізерлон, Дортмунд, Віттен, Бохум, Мюльхайм-ан-дер-Рур, Оберхаузен.

Рейнський маршрут - Rheinradweg. Довжина: близько 1230 км, з них Німеччиною - близько 980 км. Проходить через п'ять країн - від витоку в Швейцарських Альпах до гирла в Нідерландах. Пам'ятки і міста в Німеччині: замки на Середньому Рейні, скеля Лорелей, собори в Шпаєрі, Вормсі та Кельні; Майнц, Бінген, Карлсруе, Обервезель, Кобленц, Бонн, Дюссельдорф, Ксантен.

Дунайський маршрут - Donauradweg. Довжина: 2850 км,з них Німеччиною - близько 600 км. Починається в німецькому місті Донауешінген в землі Баден-Вюртемберг, також проходить Баварією, закінчується в дельті Дунаю. Пам'ятки і міста в Німеччині: замок Зігмаринген, біосферний заповідник Швабський Альб; Донауверт, Інгольштадт, Регенсбург, Пасау.

Балтійський маршрут - Ostseeküsten-Radweg, він же - Ганзейський маршрут. Довжина: 7980 км через дев`ять країн в Балтійському морі, Німеччиною - 1095 км. В Німеччині маршрут починається у Фленсбурзі на датському кордоні і веде до польського кордону - курорту Альбек на Узедомі.Пам'ятки і міста: пам'ятники Всесвітньої спадщини в Вісмарі і Штральзунді, Рюген; Кіль, Травемюнде, Ґрайфсвальд.

Майнський маршрут - MainRadweg. Довжина: близько 600 км. Починається в баварському Бишофсгрюне біля витоку річки Вайсер-Майн - правою притокою Майна. Закінчується в Майнці, де ця річка впадає в Рейн. Пам'ятки і міста: пам'ятники Всесвітньої спадщини в Байрейті, Бамберзі та Вюрцбурзі; Ашаффенбург, Ханау, Франкфурт-на-Майні.

Мозельський маршрут - Mosel-Radweg. Довжина: 239 км. Частина міжнародного маршруту Velo Tour Moselle. Починається на французькому кордоні в комуні Перль. Закінчується в Кобленці на місці впадіння Мозеля в Рейн. Пам'ятки і міста: пам'ятники Всесвітньої спадщини в Трірі, виноробні села, замок в Кохемі; Бернкастель-Кус - батьківщина філософа Миколи Кузанського, Трабен-Трарбах.

Боденський маршрут - Bodensee-Radweg. Довжина: близько 260 кілометрів. Прокладений навколо Боденського озера Німеччиною, Швейцарією та Австрією. Починається і закінчується в Констанці. Пам'ятки і міста в Німеччині: пам'ятники Всесвітньої спадщини в Унтерульдингені і на острові Райхенау, квітковий острів Майнау, численні пам'ятники бароко; Ліндау, Фрідріхсгафен, Мерсбург.

Альтмюльський маршрут - Altmühltal-Radweg. Довжина: близько 250 км. Починається в баварському фахверковому місті Ротенбург-об-дер-Таубер. Закінчується у Кельгаймі, де річка Альтмюль впадає в Дунай. Пам'ятки і міста: природний парк Долина річки Альтмюль, Карлсґрабен - залишки каналу між системами Рейну і Дунаю часів Карла Великого, скелі "12 апостолів"; Тройхтлінген, Айхштетт.

Баварський озерний маршрут - Bodensee-Königssee Radweg. Довжина: 418 км. Починається в Ліндау на Боденскому озері і закінчується у Шенай на Кеніґзее. Пам'ятки, міста і громади: замки Нойшванштайн і Хоеншвангау, церква Св. Варфоломія на Кеніґсзее, будинок-музей Кандинського і Мюнстер в Мурнау; Фюссен, Бернау-ам-Кімзее, Траунштайн.

Маршрут Одер-Нейсе - Oder-Neiße-Radweg. Довжина: 630 км. Починається біля витоку річки Ниса-Лужіцка (Нейсе) в Чехії. Закінчується в Альбеку на острові Узедом. Веде уздовж Нейсе, далі по Одеру вздовж польського кордону. Пам'ятки і міста: пам'ятник Всесвітньої спадщини - парк Бад-Мускау, Старе місто в Герліці; Циттау, Франкфурт-на-Одері.

За результатами опитування також були названі найпопулярніші регіони Німеччини для подорожі велосипедами. У першій п'ятірці опинилися Баварія (1), Мюнстерланд (2), Боденське озеро (3), узбережжя Балтійського моря(4), Баден-Вюртемберг (4), Рурська область (4) і Північний Рейн - Вестфалія (5).

Майже чотири десятиліття залізна завіса проходила посеред Німеччини та Європи. Стіни, колючий дріт і сторожові вежі розділяли сім'ї та друзів. Те, що колись було розділеним, зараз об’єднує природа: Зелений пояс є першим загальнонімецьким проектом з охорони природи.

"BT11" в містечку Кюлюнгсборн, що неподалік від Ростока - це сторожова вежа часів НДР. У період між 1973 та 1989 роками прикордонники стежили звідти за так званими біженцями республіки, які прагнули морем втекти на Захід. Сторожова вежа нині є пам’яткою історії і однією з останніх подібних об’єктів, яких колись тут було понад 70.

Через 25 років після падіння "залізної завіси" на колишньому кордоні між Сходом і Заходом місце, де проходила смуга смерті, стало благословенням для природи. Зелений пояс між Ельбою-Альтмарком і Вендландом магічним чином приваблює перелітних птахів. Великі зграї гусей, лебедей, качок і журавлів зупиняються тут на перепочинок під час осіннього перельоту на південь.

95 із загальної довжини Ельби в 1091 кілометр довго належали до закритої зони внутрішньонімецького кордону. Недалеко від села Ленцен вона є однією з останніх близьких до природи річок в Німеччині. З її перемінливим рівнем води, Ельба формує заплави і створює унікальний природний рай. Біосферний заповідник ЮНЕСКО " Річковий пейзаж Ельби" займає площу близько 375 тисяч гектарів.

Головним завданням НДРівської стіни був зрив спроб втечі власного населення. Це відрізняє її від інших прикордонних укріплень, які споруджувались для охорони кордону від загроз ззовні. У Гетенслебені можна побачити частини внутрішньонімецької прикордонної споруди в їхньому первісному стані, в тому числі стіни, сторожові башти і протитанкові перешкоди.

У північній частині регіону Гарцфорланд домінують пагорби. Тут велосипедистів запрошують проїхатись вздовж Зеленого поясу трасою довжиною в 70 кілометрів між Горнбургом та Ілзенбургом. Під час подорожі можна роздивитись фруктові плантації, поля та алеї каштанів, а також помилуватись незайманою природою і залишками колишніх прикордонних споруд.

Розташована на колишньому внутрішньонімецькому кордоні, гора за часів розділеної Німеччини була недоступною для мешканців Сходу і Заходу і стала символом поділу країни. З падінням стіни Брокен знову опинився в географічному центрі Німеччини і став популярним місцем відпочинку туристів. Сюди можна дістатися пішки або спеціальним маршрутом залізниці.

Пам’ятник у Зорге, що неподалік від Вернігероде, представляє собою коло з мертвих дерев. Воно має діаметр 70 метрів. Як символ об'єднання двох німецьких держав дерева встановлені безпосередньо на колишній смузі смерті. За задумом художника Германа Пріґанна, стіна повинна повільно заростати рослинами і таким чином навіювати роздуми про тління й процвітання.

Нині тільки прикордонний стовп нагадує про колишній внутрішньонімецький кордон у Вартенберзі біля Нордгаузена. У тіні залізної завіси на колишньому кордоні оселились рідкісні види тварин і рослин, яким загрожує вимирання, як, наприклад, чорні лелеки або орхідеї.

Починаючи від 1995 року, на колишньому КПП Дудерштадт-Ворбіс розмістився прикордонний музей. З 1973 по 1989 рік цим пунктом перетину між селами Герблінгероде на заходному боці й Тайстунген на східній стороні скористались майже шість мільйонів подорожуючих. На площі в тисячу квадратних метрів тут інформують про історію німецького поділу.

За часів "залізної завіси" гора Штрауфхайн з розвалинами середньовічної фортеці на вершині опинилась у закритій зоні. Доступ до неї мали лише східнонімецькі прикордонники. Розвалини перетворили на сторожову вежу й пост для прослуховування. Лісові хащі ставали дедалі густішими, й поступово це місце перетворилось на "гору мрій". 3 грудня 1989 року гору знову відкрили для всіх.

У невеличкому селі Медларойт завершується наша подорож зеленим поясом Німеччини. Американці назвали це селище "Маленький Берлін", оскільки воно, як і старший брат - місто Берлін, - стало символом поділу Німеччини. Маленьке село до 1989 року розділяла бетонна стіна 700 метрів завдовжки та 3,4 метрів заввишки.