Резиденція Віктора Януковича "Межигір’я" - своєрідний символ новітньої української корупції. У серпні 2017 року були визнані недійсними договори, за якими "Межигір’я" ще у 2007 вивели з держвласності, а відтак оформили на ТзОВ "Танталіт". У листопаді 137 га під резиденцією повернули у держвласність. Однак самі будівлі можна повернути лише через конфіскацію після вироку у справі Януковича.

З 2014 року після втечі Януковича "Межигір’я" під свій контроль взяли представники Самооборони Майдану, аби залишене не знищили мародери. Пізніше самооборонівці зареєстрували громадську організацію "Національний парк України Межигір’я" і увесь цей час за допомогою Нацгвардії доглядають за резиденцією. Нещодавно вони почали реставрацію дерев’яного фасаду "Хонки".

Гроші на утримання "Межигір’я" колишні самооборонівці отримують з благодійних внесків, за які продають квитки для входу в резиденцію. Квиток коштує від 40 до 120 гривень. Найпопулярніша екскурсія "Хонкою" - 200 гривень. Хто не зміг потрапити всередину, розглядає розкіш через вікна.

Щодня у будні "Межигір’я" відвідує від 350 до 600 людей. У вихідні - 2-3 тисячі. Тут грають весілля, знімають кіно, проводять фестивалі та змагання. Комендант "Межигір’я" Денис Тарахкотелик вважає, що це місце стало народним.

Високотехнологічна лабораторія, яка досліджувала їжу Януковича, парк його ретроавтомобілів, теплиці, комплекс відпочинку, поле для гольфу, зоопарк рідкісних тварин, зокрема, олені та славнозвісні страуси - усе залишилося на своїх місцях. Ці об’єкти полюбляють відвідувачі.

Господарство доглядають 70 сімей-переселенців з Криму та Донбасу, які живуть тут після анексії півострова та початку війни на Сході. Зокрема, у штучних озерах Януковича вони розводять рибу, яку виловлюють і годують нужденних. Влітку тут організовують табір для дітей учасників АТО.

"Саш, це було сильно!", - так вже екс-міністра фінансів підтримують у соцмережах активісти. Олександр Данилюк за два роки встиг зробити чимало. Наприклад, відновити співпрацю з МВФ та запусити прозору систему відшкодування ПДВ. Він не раз скаржився на тиск і втручання в свою роботу, зокрема, з боку депутатів. Конфлікт з прем’єром Володимиром Гройсманом врешті-решт призвів до звільнення Данилюка.

"Не хочу бути ширмою для відвертої корупції", - з такими фінальними словами два роки тому міністр економіки Айварас Абромавичус подав у відставку. Він заявив про намагання старої влади встановити контроль над потоками держкоштів. А також відверто звинуватив людей президента України у втручанні в роботу міністерства, блокуванні реформ та проштовхуванні своїх кандидатур на високі посади.

Робота Міхеіла Саакашвілі на чолі Одеської облдержадміністрації супроводжувалася постійними скандалами та звинуваченнями високопосадовців у корупції. Він обурювався тим, що Київ перекриває бюджет на реформи в Одесі. Через півтора роки після свого призначення він звинуватив президента Петра Порошенка у підтримці корупціонерів в Одесі і подав у відставку. За ним пішла і частина його команди.

Вже за тиждень після відставки Саакашвілі пішла і головна реформаторка поліції в Україні - колишня її очільниця Хатія Деканоідзе. Звільняючись, вона натякнула, що на неї тиснули та не давали працювати незалежно. Деканоідзе зізналася, що їй так і не вдалося повністю викоренити корупцію в поліції України. Та закликла політиків не використоввувати силові органи у власних інтересах.

Екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський часто говорив про тиск на нього з боку депутатів, які намагались проштовхнути на керівництво ключових держпідприємств своїх людей. І погрожували в іншому випадку провалити профільні закони або звернутись до правоохоронних органів. Утім, маючи великий досвід роботи в приватному секторі, де тиша цінується понад усе, Пивоварський пішов без різких заяв.

Журналіст Павло Шеремет, який був громадянином Білорусі, загинув унаслідок вибуху автомобіля в центрі Києва 20 липня 2016 року - зловмисники заклали вибухівку в його авто. Він неодноразово критикував політику президента Білорусі Олександра Лукашенка та російську владу. Особи, причетні до вбивства журналіста, досі не встановлені. Проте слідство в Україні не виключає, що його могли замовити з Росії.

Громадська активістка та ветеранка АТО чеченського походження Аміна Окуєва загинула від поранення в голову торік 30 жовтня - невідомі обстріляли автомобіль, в якому вона їхала разом з чоловіком Адамом Осмаєвим. Українська поліція розцінює це вбивство як замовне, а в Службі безпеки не виключають, що у цьому злочині є "російський слід".

Письменника і публіциста Олеся Бузину, відомого своїми антиукраїнськими поглядами, застрелили 16 квітня 2015 року біля його будинку в Києві. Слідство назвало вбивство замовним і пов'язаним з професійною діяльністю журналіста. Тоді як деякі українські політики і журналісти вбачали у вбивстві "руку Кремля". Нині цю справу розглядають у Шевченківському суді Києва.

Екс-депутата Державної думи РФ Дениса Вороненкова вбили 23 березня 2017 року у центрі Києва. Незадовго до цього він переїхав до України і свідчив у справі про державну зраду Віктора Януковича. Цей статус свідка і став однією з офіційних версій вбивства. "Вороненков багато знав і знав про те, що він є найбільш вразливим для путінської системи...", - заявляв його колишній колега Ілля Пономарьов.

Вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка 29 травня було інсценовано СБУ. 30 травня з'ясувалось, що журналіст живий. Українська спецслужба встановила організатора вбивства, який діяв в інтересах російських спецслужб, та затримала його. Бабченко відомий своїм негативним ставленням до режиму Путіна. Через свої погляди торік він залишив Росію та оселився в Києві.