Анґела Меркель (Angela Merkel) вперше була обрана на посаду федеральної канцлерки в 2005 році. Це перша жінка-канцлер в історії Німеччини. В 2015 році газети The New York Times, Financial Times та журнал Тime назвали Анґелу Меркель людиною року. А 2016 року вона вже вшосте поспіль очолила список 100 найвпливовіших жінок світу за версією журналу Forbes.

Через її опозиційні погляди в 2004 році на Шейх Хасіну Вазед вчинили напад, 2007 року її намагалися заарештувати. Політик з Бангладеш змогла втекти до США та повернулася на батьківщину лише 2008 року. Вже за місяць після повернення вона здобула перемогу на парламентських виборах та стала прем'єркою країни.

Тереза Мей - друга жінка в історії Великобританії, яка стала прем'єркою країни. Її часто називають "новою залізною леді" та порівнюють з першою жінкою на цій посаді Маргарет Тетчер та нинішньою канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель. Мей заступила на посаду глави британського уряду в непрості для країни часи - одразу після проведення референдуму щодо виходу країни з ЄС - Brexit.

Перед тим, як стати першою жінкою-президенткою в історії Хорватії, Колінда Грабар-Кітарович була помічницею генсека НАТО з питань публічної дипломатії, а ще раніше - главою хорватського МЗС. Грабар-Кітарович заміжня та виховує двох дітей - Луку та Катарину.

У січні 2016 року Цай Інвень стала першою жінкою на посаді президента Тайваня. Очільниця Демократичної прогресивної партії (ДПП) виступає проти зближення острівної країни з Китайською Народною Республікою (КНР).

Даля Грібаускайте стала президенткою Литви після виборів 2009-го року. Тоді на виборчі дільниці прийшла рекордна кількість виборців. 2014-го року її переобрали на другий термін. Ця леді справді "залізна". У Грібаускайте - чорний пояс карате. Вона володіє п'ятьма мовами.

Нещодавно Елен Джонсон-Серліф виповнилось 78 років, вона обіймає посаду президента Ліберії, починаючи від 2006-го року. 2011-го року отримала Нобелівську премію миру за активну боротьбу за безпеку й права жінок. Джонсон-Серліф - перша жінка-президент африканської країни.

Прем'єрка Норвегії Ерна Сульберг з дитинства страждає на дислекцію. Попри проблеми, пов'язані з письмовою мовою, вона отримала диплом соціолога й політолога в Бергенському університеті. Сульберг виступила за зміну політики щодо мігрантів, зокрема, отримання статусу біженця.

У 2013 році журнал Forbes назвав Пак Кин Хе однією з найвпливовіших жінок світу. У 64 року вона стала першою жінкою-президентом в історії Корейської Республіки. Таким чином вона продовжила справу свого батька. Але в грудні 2016-го року її повноваження були призупинені в зв'язку з процедурою імпічменту. Внаслідок політичного скандалу рейтинг Пак Кин Хе впав до 5 відсотків. Так минає мирська слава…

Філіпіна Окол працює оператором екскаватора у Тубеї на Філіппінах. Мати трьох дітей про свої професійні здібності говорить впевнено: "Деякі жінки можуть керувати самоскидами та екскаваторами. Якщо це можуть чоловіки, чому жінкам мало б бути зась? Я краща за чоловіків - вони тільки вантажівками можуть керувати, а я ще й екскаватором!"

Американсько-пакистанська телеоператорка Наушін Дадабхой уже має успішний досвід участі у телевиробництві. Однак професійна камера важить чимало. Тому жінок-телеоператорок як Наушін не так вже й багато. "Лише два відсотки операторів у теле- і кіноіндустрії - жінки. Дуже важливо частіше показувати світ з жіночої перспективи", - каже Наушін.

Гасло цьогорічного свята 8 березня - #BeBoldForChange - заклик активніше залучати жінок до праці. Йолайна Талавера з Манагуа, столиці Нікарагуа, працює пожежницею. "Спочатку мої колеги-чоловіки думали, що я не затримаюсь надовго і не зможу пройти важкі тренування. Але я довела їм, що можу виконувати завдання нарівні з ними".

Шанті Деві працює у найбільшому ремонтному автогаражі в Азії у Делі. Разом зі своїм чоловіком вона вже понад 20 років у цьому бізнесі. Щодня їй доводиться, наприклад, змінювати шини на вантажівках. "Це робота не для малодушних - цілий день з брудними руками". Чоловік нею пишається, а для багатьох клієнтів жінка-автомеханік досі незвична картина.

Капітан Катерина Квілідзе охоче позує на тлі військового гелікоптера "UH-1H" у грузинській столиці Тбілісі. У військово-повітряних силах Грузії вона вже 10 років. "Спочатку було непросто. Були іронічні, іноді цинічні зауваження. Мені здавалося, що мене не цінують. Але, дякувати богові, за останні 10 років суспільство змінилось, і сьогодні жінка-пілот - вже норма".

Серпіл Сігдем працює машиністкою у метро в турецькому Стамбулі. "Оформлюючись на роботу 23 роки тому, я почула, що це чоловіча професія. Я знала, що навіть, якщо складу всі іспити, на роботу візьмуть чоловіка. Саме тому я дуже намагалася отримати на екзамені значно вищу оцінку, ніж чоловіки".

Хавла Шейх працює слюсаркою у столиці Йорданії Аммані і нерідко проводить тренувальні курси для інших жінок. "Домогосподаркам більше подобається, коли за відсутності чоловіка вдома на виклик прибуває слюсар-жінка. Думаю, що в усіх сферах мають бути створені рівні можливості для чоловіків та жінок".

Денг Кіян спеціалізується на оформленні інтер'єрів у китайському Пекіні. Шпаклює, клеїть шпалери і навіть вішає жалюзі. "Гендерна нерівність - реальна. Але з цим нічого не вдієш. Треба все це перетравити і йти далі", - каже мати трьох дітей.

Фермерка Валері Перрон позує на своєму човні у південно-західній Франції, де вона розводить устриць. "Все залежить від нас: ми можемо змінити ставлення до гендерної проблеми тим, що виховуватимемо хлопців з малих років у дусі рівноправ'я. Слід змінити ментальність початкової школи. Хлопці можуть бавитись з ляльками, а дівчата - з машинками".

Палома Ґранеро з іспанського Мадрида працює інструкторкою зі скайдайвінгу. "Чоловікам не потрібно доводити свої здібності так, як жінкам. Нас щодня випробовують. Більшість інструкторів - чоловіки, а жінки здебільшого на адміністративних посадах".