Космічний зонд летів до Марса сім місяців. Зазвичай це могло тривати ще довше, однак нині Земля і Марс розташовані дуже близько одне до одного. Таке трапляється кожні два роки. Тож науковці лише скористалися щасливою нагодою.

Космічний зонд складається з двох частин. Атмосферний зонд (Trace Gas Orbiter, TGO - на фото ліворуч) і тестовий посадковий зонд "Скіапареллі". Незадовго до посадки одного з них на Марс вони розділилися.

Поки зонд "Скіапареллі" здійснює тестову посадку на червону планету, атмосферний зонд залишатиметься на орбіті Марса і кружлятиме над ним.

"Скіапареллі" входить в атмосферу Марса зі швидкістю 5,8 кілометрів на секунду. Це відповідає восьмикратній швидкості кулі, випущеної з рушниці. 600-кілограмовий пристрій гальмують величезні парашути. Ракетні двигуни утримують зонд на відстані двох метрів від поверхні Марса. Коли двигуни відключаться, "Скіапареллі" впаде на Марс.

Місія "Скіапареллі" полягає в тому, щоб протестувати таке небезпечне і складне приземлення. Після посадки зонд чотири дні збиратиме на Марсі різноманітну інформацію. Після цього в нього сяде батарея, а місію на цьому буде завершено.

А в цей час атмосферний зонд невтомно намотує кола довкола Марса. Різноманітні спектрометри і кольорові камери на його борту повинні настільки детально проаналізувати атмосферу планети, як ще ніколи раніше не було можливим. Науковці особливо зацікавлені у виявлені слідів метану.

Європейські і російські науковці проаналізують дані, зібрані зондом, і визначать, де на планеті найкраще місце для посадки пристрою, який у 2018 року їздитиме Марсом і прицільно шукатиме метан. Цей газ вважається ознакою можливого життя на планеті.

Самохідний пристрій має пробурювати своїми величезними руками-свердлами два метри поверхні Марсу в пошуках органічного життя. Донині самоходам вдавалося зануритися в поверхню планети лише на кілька сентиментів.