Уроженка польського Вольчина Ґертрут Рохе пройшла за час Другої світової одразу через п'ять концтаборів - Освенцім, Равенсбрюк, Рехлін, Оксенцолль та Гоензазель. Одного разу її життя було на волосині. Коли СС розпитувала дітей, що відбувається у будівлі, звідки йшов дим, усі, хто відповідав правду про спалення людей, зникали. Ґертрут врятувалася, сказавши, що там "печуть хліб".

Під час війни йому пощастило, каже Шпіллер - завдяки професії кравця він отримав завдання кроїти уніформу для нацистської Люфтваффе. Він пройшов через п'ять концтаборів, зокрема й Освенцім. Після цього послідували також три табори примусових робіт - Ґроссваловіц, Аннаберґ та Реґенсбурґ.

1942 року Марсель потрапив до дрогобицького гетто. Він - один із небагатьох євреїв, яким пощастило пережити Другу світову, жодного разу не побувавши у концтаборі. Йому вдалося протриматися до приходу Червоної армії на Західну Україну. Спочатку - завдяки підкупності охоронців гетто, потім - завдяки українській родині, яка сховала в себе хлопця.

Хоч нинішня киянка Анастасія Чернікова і погодилася взяти участь у проекті Тоскано, говорити про пережите під час Другої світової вона відмовилася, сказавши, що не може пригадати тодішні події.

Під час Варшавського повстання 1944 року Анджей Корчак-Бранецький був затриманий і відправлений до концтабору Дахау. Його відібрали для виконання примусових робіт, які він, зокрема, виконував для фірми Daimler Benz. Пройшовши через концабір Бухенвальд, Корчак був знову відправлений у Дахау, звідки був визволений 25 квітня 1945 року.

Після примусового заселення родини до табору Терезіенштадт, що на території сьогоднішньої Чехії, Сузан Черняк-Шпатц пройшла через концтабори Аушвітц-Біркенау та Равенсбрюк. Навесні 1945 року вона була звільнена вояками Червоної армії.

Корінний киянин Олександр Склянський - один із близько 60 українців, які взяли участь у проекті "Проти забуття". Від долі тих, хто загинув у Бабиному Яру 1941 року, його врятувала українська родина - Євгенія та Віктор Бобовики, яким він удячний до сьогодні.

У ці дні в Україні згадують жертв трагедії, яка сталася 75 років тому в Києві на території Бабиного Яру. 29-30 вересня 1941 нацисти розстріляли тут 33 771 єврея. Однак точне число убитих в Бабиному Яру досі невідомо, оскільки під час масових розстрілів не враховувалися діти віком до трьох років. На цьому фото - один з портретів, представлених на виставці.

Загалом, відповідно до джерел, в урочищі Бабин Яр було розстріляно від 100 до 200 тисяч осіб: радянських військовополонених, підпільників, душевнохворих, євреїв, ромів, караїмів, дітей. Десятки років радянська пропаганда замовчувала масштаби трагедії Бабиного Яру. Врятуватися від смерті в Бабиному Яру зуміли 29 осіб. Але з кожним днем число свідків тієї трагедії стрімко зменшується.

Фотовиставка Луїджі Тоскано називається "Проти забуття". У Києві представлено 50 з 200 портретів людей, яким вдалося пережити Голокост. Тоскано зустрічався зі своїми героями передусім у Німеччині, Україні, в Ізраїлі, РФ, США. На цьому фото - момент установки експонатів на одній з алей Бабиного Яру.

Широкоформатні (1,8 х 3 метри) фото розміщені уздовж двох головних алей державного історико-культурного заповідника "Бабин Яр". В одній частині представлені портрети українських жертв Голокосту - євреїв і так званих "остарбайтерів". По інший бік - жертви Голокосту з інших країн.

Німецько-італійський фотограф Луїджі Тоскано виріс в родині заробітчан. В юності йому довелося працювати покрівельником, охоронцем, мити вікна. Луїджі каже, що складні ситуації надихнули його стати фотографом. Самостійно засвоївши мистецтво фотографії, він почав розповідати про людські долі за допомогою фото. "Проти забуття" - один з його наймасштабніших проектів.

Восени 2015 року фотовиставка була вперше презентована в будівлі Старої пожежної вежі в Маннгаймі. Портрети були виставлені у вікнах будівлі. Після Бабиного Яру в Києві виставка відправиться до Дніпра та Львова. "Тут, в епіцентрі трагедії 20-го століття, виставка Луїджі Тоскано тримає живою пам'яттю про минуле, яке нам не дозволено забути", - зазначив глава МЗС ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Масові розстріли 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру - жахлива трагедія. Тільки за офіційними даними, за дві ночі було знищено понад 30 тисяч євреїв, серед яких було багато дітей. "Емоційно мені було дуже складно працювати над цією виставкою, - розповідає фотограф Тоскано. - За кожною фотографією - ціле людське життя. Ніхто не повинен бути забутий".

Здзіслав Звінярскі народився у Варшаві в 1926 році. Після варшавського повстання в 1944 році його заарештували і відправили до концтабору Дахау. Він пережив марш смерті. Потім Звінярскі був в концтаборах Маннгайм-Зандхофен, Кохендорф і Нацвейлере-Штрутгоф. В останньому він перебував до закриття табору в березні 1945 року. Це фото було зроблено незадовго до його смерті у вересні 2014 року.

Василь Михайлівський - один з київських героїв фотовиставки Луїджі Тоскано. Наприкінці вересня 1941 року Михайлівського від розстрілу в Бабиному Яру врятувала його няня, показавши свій паспорт, де було вканзано, що вона - українка. Це вже третє ім'я чоловіка. До окупації його звали Цезарем Кацем, няня назвала його Василем і дала своє прізвище - Фомін. Михайлівським він став в прийомній родині.

"Особливо мені запам'яталися слова однієї з героїнь, - згадує Тоскано. - Це була Сюзан Черняк. Вона сказала, що, якщо люди забувають своє минуле, то вони заслуговують його повторення". Сюзан Черняк народилася у Відні в 1922 році. У 20 років її разом з матір'ю відправили в Терезієнштадт. У 1943 вони виявилися в Освенцімі. Через два роки - концтабір Равенсбрюк. Сюзан пережила і марш смерті.

Створення єдиного меморіального комплексу трагедії Бабиного Яру для України досі залишається проблемою. Це ж стосується і створення єдиного освітнього циклу, який був би присвячений Голокосту на території України. Історик Борис Забарко стверджує, що кожен четвертий український єврей став жертвою Голокосту.

Активно над створенням меморіального комплексу почали працювати лише в останні роки. На сьогоднішній день на території державного культурно-історичного заповідника "Бабин Яр" проведено реставраційні роботи, встановлено освітлення, лавки, облагороджені зелені зони. З'явилися і пам'ятники жертвам розстрілів у Бабиному Яру.

Першим жертвам трагедії в Бабиному Яру, ромам, окремий пам'ятник був встановлений лише у вересні 2016 року. У вересні 1941 року в урочищі розстріляли 5 циганських таборів.