Стереотип про німецьку охайність та педантичність повністю підтвердився, що помічаєш уже на виході з будинку. Німці, наприклад, суворо дотримуються правил сортування сміття і таким чином піклуються про чистоту довкілля. Перед кожним будинком можна побачити набір різнокольорових контейнерів: зелений - для біосміття, синій - для паперу, жовтий - для пластику, темно-сірий - для загальних відходів.

А це - контейнери для скляних пляшок. Один контейнер - для зеленого скла, інший - для коричневого й ще один - для білого. Кожен житловий квартал має такі контейнери. До речі, за пластикові пляшки беруть задаток. Щоб повернути гроші, порожню пляшку потрібно знову віднести в магазин. Там спеціальні контейнери-автомати обліковують здану тару й видають чек, який потім можна обміняти на касі.

Німці - украй раціональний і заощадливий народ. Це помічаєш навіть під час перетину вулиці. Часто світлофор спрацьовує лише тоді, коли до нього доторкнутись. Навіщо світлофор має даремно працювати, а рух транспорту зупинятися, якщо вулицю ніхто не переходить?

У німецьких містах помічаєш, що тут велосипед є повноцінним транспортним засобом. Бонн не є винятком. Хтось їде не велосипеді на роботу, хтось - на закупи або просто на прогулянку.

Водії автомобілів поважають велосипедистів і сприймають їх як рівноправних учасників дорожнього руху. А для зручності й безпеки пересування існують спеціальні велодоріжки. Авто, як правило, не заїжджають за розмічену лінію, й велодоріжки не запарковуються. Бонн навіть поставив собі за мету стати велосипедною столицею Німеччини.

Як жителі Бонна, так і гості міста можуть взяти велосипед на прокат. Для тих велосипедистів, які погано орієнтується в місті, встановлені спеціальні вказівники. Отже, велосипедистам і без карти не заблукати.

На вулицях Бонна помічаєш чимало людей з обмеженими фізичними можливостями. У місті намагаються максимально усунути бар'єри, які перешкоджають мобільності інвалідів. Для тих, хто пересувається на візках, майже всюди встановлені пандуси, а переходи мають не лише низькі бордюри, а оснащені ще й спеціальним тактильним покриттям для людей з вадами зору (фото).

Не дивно, що люди з обмеженими можливостями в Німеччині є повноправними членами суспільства. Ґюнтер Геґер уже не один рік працює в архіві Deutsche Welle. Його робоче місце оснащене спеціальною клавіатурою зі шрифтом Брайля і спеціальною програмою Screen Reader, яка розпізнає і читає вголос надруковані тексти. До речі, на роботу він дістається абсолютно самостійно.

Складається враження, що німці - дуже спортивна нація. Щодня - незалежно від того, ранок це, день чи вечір - можна зустріти людей на пробіжці.

Кажуть, що спорт - один із найкращих шляхів інтеграції біженців. Таким чином можна зав'язати нові знайомства, познайомитись з особливістю німецької культури і, звичайно, вивчити мову.

Кидається в очі, яке активне життя ведуть німецькі пенсіонери. У центрі Бонна часто можна побачити туристичні автобуси з людьми похилого віку з інших міст. Є чимало різноманітних курсів та клубів за інтересами для тих, хто вже завершив своє робоче життя. Багато хто просто, як на цьому фото, прогулюється парком.

Діти у Німеччині їздять на велосипедах з раннього віку. Ще до того, як почати ходити, малеча "ганяє" на дерев'яних ходунках-велосипедах без педалей. Коли ж діти підростають та пересідають на дорослі "велики", проходять спеціальне навчання у школах під керівництвом офіцерів поліції. Ті розповідають 8-ми- і 9-річним школярам правила дорожнього руху за спеціальною велопрограмою.

Мюнстер на північному заході ФРН нещодавно було названо найбільш дружнім містом для велосипедистів за результатами опитування понад 100 тисяч велолюбителів німецьким велоклубом ADFC. Карслруе та Фрайбург зайняли другу та третю сходинки відповідно. А от Берлін через припарковані на велодоріжках автомобілі, ремонтні роботи та нерозчищений взимку сніг у цьому рейтингу посів аж 30-ту сходинку.

Німеччина пронизана величезною мережею туристичних велосипедних маршрутів. Вони пролягають через ліси (наприклад, Баварський ліс), міські джунглі (як маршрут регіоном Рур) чи виноградні долини річки Ар (на фото). Втомилися ноги? Просто зупиніться та насолодіться келихом місцевого вина.

До "своїх" доріжок велосипедисти в Німеччині ставляться дуже серйозно. Тож якщо ви не за кермом, прогулянка не по своїй половині алеї може викликати обурення двоколісних. Пішоходам або занадто повільним велосипедистам, звісно, штраф не загрожує, тільки "догана" у вигляді настирних велосипедних дзвіночків.

Щойно з'являються перші теплі сонячні промені, велосипедисти в Німеччині вирушають на прогулянки. Серед них нерідко можна побачити бабусь та дідусів у схожому "командному" одязі з велосипедами, що пасують один до одного. Зворушлива картина!

Навесні зазвичай нам не хочеться виставляти на показ своє тіло, яке добряче втратило форму після різдвяних частувань та запашних великодніх пасок. Але в Німеччині, незалежно від того, наскільки професійним є велосипедист, заведено вдягатися у спеціальний спортивний одяг. Це практично, а німці в захваті від усього практичного!

Головне велосипедне правило у Німеччині - будьте тверезим. Це може здаватися нісенітницею, адже хіба велосипед - не ідеальна альтернатива водінню автомобіля у нетверезому стані? Так, але лише до певної міри. Зрештою водій напідпитку - не менша загроза для велосипедиста, аніж нетверезий велосипедист для водія. Саме тому п'яний велосипедист у Німеччині може втратити водійську посвідку, якщо має її.

Катання на велосипеді у Німеччині не означає, що ви не можете дозволити собі автомобіль. Тут це повноцінний засіб пересування, а не спортінвентар. Тож нічого дивного в тому, що дехто віддає перевагу велосипедам з невеличким електричним двигуном. Особливо часто так звані "e-bikes" зустрічаються серед певних вікових груп.

У Німеччині дозволено брати велосипед з собою у трамвай чи потяг (із спеціальним квитком). Але зважайте: вам не завжди вдасться розмістити свого двоколісного друга у переповненому транспорті у годину пік. У нагоді може стати спеціальний велосипед, який складається і таким чином потребує значно менше місця в транспорті.

Одразу два міста, але з різних континентів - швейцарський Базель (праворуч) та австралійський Сідней (ліворуч) - розділили десяте місце. Аналітики консалтингової компанії Mercer проаналізували рівень життя у 231 місті за 39 критеріями, які відіграють ключову роль для людини, що переїхала у нове місто через роботу.

В десятку лідерів потрапив і Копенгаген. Якщо у загальному рейтингу столиця Данії посіла дев’яте місце, то в рейтингу за показником "інфраструктура" вона опинилася на четвертому.

У десятці лідерів Швейцарія представлена трьома містами. Женева - на восьмому місці.

Три німецьких міста розширюють кордони німецькомовного простору, де експати почуваються найбільш комфортно. Франкфурт-на-Майні посів сьоме місце, а в рейтингу за показником "інфраструктура" фінансова столиця Німеччини розмістилася на другій позиції.

Слідом за Франкфуртом йде іще одне німецьке місто. Шосте місце посів Дюссельдорф. Дещо кращі позиції столиці землі Північний Рейн-Вестфалія у частині інфраструктури: п’ята сходинка рейтингу.

Залишаємо Європу і вирушаємо в Канаду. Багато експатів задоволені рівнем життя у Ванкувері. Учасники дослідження Mercer оцінювали інфраструктуру, економіку, системи охорони здоров’я та освіти в місті, куди переїхали.

У 2017 році Мюнхен знову став найкомфортнішим для проживання містом Німеччини. У рейтингу він на четвертому місці, а за показником "інфраструктура" розділив друге місце з Франкфуртом-на-Майні. Не увійшли у топ-10: Берлін (13-те місце), Гамбург (19), Нюрнберг (24), Штутгарт (26). Найгірший показник у Німеччині у Лейпцига (61).

І знову новий континент. Окленд, найбільше місто Нової Зеландії, посідає третє місце.

Іще більше іноземним спеціалістам до вподоби Цюрих. А ось інфраструктуру, яка вважається одним з головних показників, вони оцінили у цьому швейцарському місті не так високо: дев’яте місце у рейтингу за цим критерієм.

Уже увосьме поспіль Відень - лідер рейтингу. У 2017 році столицю Австрії визнали найкомфортнішим містом у світі. Це вже 19-е дослідження, яке консалтингова компанія Mercer проводить щорічно. Серед українських міст у рейтингу представлений Київ, який посів 174 сходинку. Найгіршим для життя містом визнано столицю Іраку - Багдад.