Прокат велосипедів у великих містах - у Китаї така ідея спричинила останніми роками справжній бум. Виникли десятки нових фірм, які наводнили велосипедами вулиці китайських міст. Міська інфраструктура, однак, виявилась непідготовленою. Як наслідок, почали виникати й велосипедні цвинтарі - як от, наприклад, це звалище в місті Сямень.

Скориставшись взятим на прокат велосипедом, люди часто залишають їх будь-де. У таких містах, як Пекін або Шанхай, це призвело до того, що деякі й без того переповнені вулиці виявились буквально заблоковані кинутими роверами. Аби очистити вулиці від такого металобрухту, поліція вимушена конфісковувати кинуті велосипеди та відвозити їх на заміське звалище.

Чим тобі не абстрактне мистецтво? Кинуті велосипеди, які належать різним прокатним фірмам, у Шанхаї ретельно посортували за кольорами. Тим часом прокатні велосипеди стали невід'ємною складовою міського життя в Китаї. Містяни активно користуються такою послугою. Мільйони велосипедів заполонили вулиці міст.

Взяти велосипед на прокат у Китаї вкрай просто: достатньо завантажити відповідний додаток на свій мобільний телефон і заплатити якісь копійки, аби розблокувати ровер. Після поїздки за допомогою того самого додатку клієнт знову блокує велосипед. Деякі міста побудували спеціальні велопарковки для прокатних роверів. Але, як правило, велосипеди залишають просто посеред вулиці.

Більшість велопрокатних фірм є стартапами. Вони вимушені були взяти на роботу працівників, завдання яких полягає лише в тому, аби збирати кинуті велосипеді. Але вони не встигають - занадто багато велосипедів. Для міського керівництва - це додатковий головний біль, оскільки врешті-решт розчищати вулиці від кинутих велосипедів вимушене місто.

Попри бум і величезну популярність прокатних велосипедів у великих містах, пропозиція виявилась більшою за попит. Пекін та Шанхай навіть змушені були запровадити обмеження для велосипедів. Але для деяких роверів це вже було запізно. Вони опинились на велосипедних цвинтарях.

Деякі прокатні фірми тим часом через свої прорахунки вимушені знову закриватися. Експерти, однак, не поспішають відправляти на цвинтар саму ідею прокату велосипедів. Їхній прогноз - ця галузь розвиватиметься й надалі, але повільніше і якісніше. Але поки що китайцям доводиться докладати чимало зусиль, аби розібрати різнокольорові бляшані гори.

Це креслення своєї "біговій машини" Карл Дрез зробив спеціально для популярної брошури, у якій рекламував власний винахід. Побоюючись плагіаторів, він намалював його так, аби ліва нога "наїзника" приховувала гальма.

Педалі у велосипеда з'явилися в 1860-тих роках. Їх поставив на переднє колесо французький інженер П'єр Мішо. Вважається, що і слово "велосипед" придумав він. Така модель Мішо із дерев'яними колесами (1868 рік) важила 26 кілограмів.

Щоб їздити на важкому велосипеді стало легше, переднє колесо збільшили в діаметрі, який досяг півтора метра! Але пізніше переднє колесо знову зменшили до стандарту, який геніально передбачив Карл Дрез. У "перехідний" період, як демонструє, наприклад, цей знімок об'єднання велосипедистів німецького міста Егінгена 1895 року, їздили на велосипедах і з великими, і з нормальними колесами.

Педалі вже є, але переднє колесо ще гігантське. Модель 1885 року.

Після Всесвітньої виставки в Парижі у 1878 і 1889 роках велосипеди стали справжнім хітом продажів. Проводилися навіть показові паради велосипедистів.

Відомий сьогодні автомобільний концерн Opel із 1867 року випускав і велосипеди. Цей створили, звісно, у рекламних цілях. На ньому - п'ять синів засновника концерну Адама Опеля.

Новий транспортний засіб припав до вподоби і жінкам. "Пікнік велосипедисток" - таку назву дав у 1897 році своєму малюнку для газети Allgemeine Illustrierte Zeitung художник Емануель Бахрах-Барі.

Копенгаген у час пік. Це, звісно, не нинішній Пекін, але і час був інший: 1925 рік.

А це вже сьогодення: один із етапів Tour de France, найвідомішої велогонки світу. Спробуй тут прорватися вперед…