Професор Крістіан Фріз радить дивитися на високе мистецтво з гумором. На його думку, це допомагає випрацювати критичніший підхід також до класиків.

Студенти, які вивчають фотографію, прислухалися до такої поради. І от що у них вийшло:

А так виглядає оригінал - «Габріель д’Естре з сестрою» (1595), картина невідомого художника:

Гортай далі!

Француз Ежен Делакруа теж у певному сенсі був прихильником новаторських ідей, коли писав полотно «Свобода, що веде народ» (1830-31):

Але Делакруа не міг навіть уявити собі, що в 21-столітті його сюжет розмістять на тлі хмарочосів:

Гортай далі!

Жарти-жартами, але головна ідея проекту досить серйозна: імітуючи твори великих майстрів, студенти можуть навчитися багато чому, скажімо - композиції, сповненої динаміки, або ефектам освітлення, переконаний професор Крістіан Фріз.

Взяти, наприклад, італійця Караваджо. Він любив реалістичні деталі й світлотінь, свідченням чого є його «Розп’яття апостола Петра» (1600-01):

Тим складніше студентам було імітувати полотно митця. Але, погодьтесь, вони блискуче впоралися зі своїм завданням:

Гортай далі!

Італієць Себастьяно Річчі надавав перевагу міфологічним темам і граціозному зображенню жіночого тіла, як от на полотні «Венера й сатир» (1720):

…граціозності не бракує й студентці з Фуртванґена, яка взялася виступити в ролі Венери. «Oh-la-la!» - сказали б французи:

Але й тут не обійшлося без посмішки. Немовля замінили лялькою.

Свій фотосемінар професор Крістіан Фріз заснував понад чотири роки тому. За цей час студенти інсценували вже близько 50 картин великих майстрів.

Автор: Володимир Медяний / Тетяна Солтисяк
Редактор: Євген Тейзе