Близько 7200 експонентів - видавців, книготорговельних об’єднань, літературних агенцій - із понад 100 країн світу приїхали цьогоріч на Франкфуртський книжковий ярмарок. Одне з моїх найсильніших вражень першого дня та побіжного знайомства з цим найбільшим у світі форумом книги - та величезна цікавість, яку викликала цього разу Україна. Почесний гість цього року - Індонезія, але ця величезна країна розчарувала: всього 5-7 перекладів видано до ярмарку і не про всі ці книги варто серйозно говорити.

Зате, схоже, нема жодного спеціального додатку ЗМІ до ярмарку, де б не говорилося про українську літературу, українські проблеми та російсько-український конфлікт. Так, відомий німецький історик Карл Шлеґель представить свою книгу "Київське рішення", Андрій Курков - "Український щоденник"… А в вибірці "зірок ярмарку" (саме так її й названо), зробленій оргкомітетом, серед 25 прозаїків, поетів, драматургів і публіцистів із Англії, США, Нідерландів, Німеччини, Франції, Швейцарії - Сергій Жадан.

Його книги багато перекладаються німецькою та іншими мовами світу, відомі й відзначені як читачами, так і критикою. Щойно в Німеччині вийшов новий роман Жадана "Месопотамія", гімн його рідному Харкову. Переклад цього роману російською мовою теж, до речі, існує, підписано навіть видавничий договір, але в Росії книга поки що не виходить, хоча про російсько-український конфлікт там узагалі нічого немає.

Війна на сході України, якщо вже йдеться про це, на ярмарку присутня. На національному стенді України є спеціальний розділ "Книги про війну". Книги ці - про Майдан, Крим, Іловайськ - представлені як українською, так і російською мовою.

На російському стенді такого розділу немає. Але ось на полиці, де стоять "сувенірні" фотоальбоми, - барвисте видання "Найгарніші палаци і замки Росії" з ялтинським "Ластівчиним гніздом" на обкладинці. Є там і Лівадійський палац, і Генуезька фортеця, і ще щось. І адресу вказано: "Республіка Крим".

Потьомкінські враження

Загалом про стенд Росії мало що можна сказати. Він став меншим і виставкову площу, яка парадно виходить на бокове "дефіле", яку він раніше займав, нині займає стенд Туреччини. Значно менше виставили книг, хоча вони, на мій погляд, краще підібрані, ніж у попередні роки - тематично й візуально. Очевидної старовини та добірок до державних ювілеїв, які трапилися вже кілька років тому, нема. Але все якесь стерильне, нудне і стенд порожнює. Оформлення спартанське. Знову, як і на ярмарках минулого та позаминулого років, видно зверху портретну галерею російських письменників, які повинні приїхати на ярмарок (але не факт, що приїдуть). Але коли придивишся, побачиш, що їх мало, що одні й ті самі обличчя повторюються кілька разів. Можливо, цей повторний орнамент повинен створювати ілюзію кількості. Але не створює. Швидше залишається враження чергового потьомкінського села.

Український стенд барвистіший, насиченіший книгами, тут набагато більше народу. Але дизайн міг би бути й цікавішим. Бажання, до речі, було, але Держкомтелерадіо України, яке відповідало (чи, точніше кажучи, повинне було відповідати) за стенд, практично ним не займалося. Усе лягло на плечі невеликої групи ентузіастів. Шкода.