У той час, як деякі чоловіки вважають це радше виявом галантності, аніж намаганням навісити ярлик, досі питання мадемуазель та мадам залишається «гарячою» темою у французькому суспільстві. «Погодьтесь, Ви ніколи не акцентуєте увагу в своєму зверненні до чоловіка на його сімейний статус. Одружений він чи ні, він все одно залишається містером в англомовному просторі й мсьє у франкомовному», –  аргументує Джульєт Муре, речниця французької феміністичної організації Osez le feminisme. Вона вбачає у лексичному позначенні статусу жінок дискримінаційні мотиви.

У Франції чоловіка називають мсьє усе його життя, однак щодо жінки тут все інакше: в офіційних та бізнесових установах зазвичай розмежовують між мадемуазель та мадам, залежно від того, заміжня жінка, чи ні. Від такого розрізнення вже відмовилась низка західних країн. Зокрема, Німеччина ще у 70-их роках минулого століття відійшла на офіційному рівні від використання звернення фройляйн (Fräulein), яке використовували  на позначення незаміжньої молодої дівчини) на офіційному рівні. Щодо англомовних країн, то там існує нейтральне звернення Ms. (місс), яке використовують, звертаючись як до жінок, які перебувають у шлюбі, так і до незаміжніх жінок.

Звернення «мадемуазель» - традиції чи прояв сексизму?

Французькі феміністки прагнуть, аби до усіх жінок та дівчат у Франції звертались «мадам». Жінки зауважують, що в особливо сентиментальній любові французів до звернення мадемуазель приховане ніщо інше, як сексизм. З гаслами «Мадемуазель» – це пережиток минулого!» організація Osez le feminisme та ще одна феміністична група Chiennes de Garde у вівторок влаштували акцію протесту, вимагаючи офіційної заборони використання звернення «мадемуазель».

«Йдеться про тривіальний вияв сексизму на побутовому рівні, і якщо нам вдасться подолати його зараз, то і боротьба у більш глобальних масштабах нам теж буде під силу», – наголошує Марі-Ноель Бас, президент організації Chiennes de Garde.

Слово мадмуазель (фр. mademoiselle) походить від фр. Demoiselle (у перекладі – дівчина), що вживалось як дворянський титул у дореволюційній Франції, і стало пов’язуватись із шлюбним статусом жінки лише в часи Наполеона. Починаючи з 1967 року, термін пережив три урядові меморандуми, кожний з яких позбавляв звернення «мадемуазель» легального права на вживання.

Досі, незаміжнім жінкам, які вимагають вжитку слова мадам, вважаючи його більш толерантним, дають зрозуміти, що у них просто відсутня необхідна галочка в анкеті. Дуже схожа ситуація склалася з Лоуренс, журналісткою та мамою трьох дітей. «Ну от, дивіться, вони досі вимагають, аби я називалась мадемуазель», - говорить вона, показуючи свою чекову книжку, де перед її ім’ям вказана скорочена форма звернення «мадемуазель» – «Melle».

Петиція й памфлет проти «мадмуазель»

Феміністки-активістки Муре та Бас заохочують французів завантажити лист петиції з їхнього сайту www.madameoumadame.fr, у якому сформульоване звернення до уряду Франції щодо заборони зневажливого слова «мадемуазель». Окрім того, вони вимагають відміни розмежування дівочого прізвища «nom de jeune fille» та прізвища, яке жінка отримує при заміжжі «nom marital».  Згідно із законом 1794 року, жінка має право залишити своє дівоче прізвище на усе життя. Вона може змінити його на прізвище чоловіка, однак це вже її вибір. До того ж, прізвище чоловіка має зазначатись як набуте, наголошують феміністки.

Лавірування між зверненнями «мадам» та «мадемуазель» стало частиною буденного життя французів. Якщо жінці більше тридцяти років, і її шлюбний статус невідомий, більшість усе ж схильна називати її мадам. Однак є й такі, що знаходять особливу насолоду, коли хтось звертається до них «мадемуазель». Мовляв, так вони почуваються молодшими.

Для журналістки Лоуренс Вакі, авторки памфлету «Мадам чи мадемуазель» 2006 року видання «французьким жінкам стільки разів вбивали в голову, що їхня самоідентифікація залежить від думки оточення, що звернення мадемуазель і мадам перетворилось на атрибут їхнього макіяжу».

Тема сексизму  у французькому суспільстві вже ставала приводом для обговорення у пресі цього року, одразу після арешту колишнього голови Міжнародного валютного фонду Домініка Строс-Кана після висунутих йому звинувачень в спробі зґвалтування. Низка поблажливих коментарів щодо арешту Строс-Кана, які прозвучали з вуст багатьох високопосадовців, викликала  хвилю обурення та роздратування серед феміністок. Зокрема, один з колишніх міністрів французького уряду так висловився про інцидент: «Ніхто ж не помер».

Автори: Клер Бьорн, Євгенія Куца
Редактор: Леся Юрченко