На тлі страйків та акцій протесту прем'єр-міністр Франції Едуар Філліп окреслив головні принципи пенсійної реформи. Планується запровадження базової пенсії в 1000 євро та збереження пенсійного віку на рівні 62 років.
Прем'єр-міністр Франції Едуар Філліп окреслив головні принципи запланованої пенсійної реформиФото: Reuters/T. Samson
Реклама
Прем'єр-міністр Франції Едуар Філіпп представив головні принципи запланованої пенсійної реформи. У виступі в середу, 11 грудня, Філіпп пояснив, що замість нинішньої системи з численними спеціальними правилами та підходами щодо пенсійних нарахувань окремих груп працівників планується запровадити єдину для всіх пенсійну систему.
Серед планів французького уряду - збереження пенсійного віку на рівні 62 років. Але будуть і винятки: співробітники пожежної служби, військовослужбовці та поліцейські зможуть і надалі раніше виходити на пенсію.
Утім, уряд країни волів би, щоб громадяни не завершували свою трудову діяльність одразу після досягнення 62-річного віку. "Ми будемо спонукати громадян працювали довше за допомогою системи знижок та премій", - додав керівник уряду Франції, цитує агенція новин Reuters.
Він також запевнив, що майбутня система буде "справедливою та стабільною". За словами Філіппа, нова пенсійна система стане "новим пактом між поколіннями", цитує агенція новин AFP. Громадян, котрі народилися до 1975 року, нововведення не зачеплять, додав очільник уряду Франції.
Крім того, планується запровадження базової пенсії в 1000 євро. "Жінки виграють найбільше від запровадження єдиної пенсійної системи", - запевнив Філіпп.
Плани попри страйк та протести
Уряд Еммануеля Макрона й раніше оголошував плани реформувати пенсійну систему, що на даний момент налічує понад окремих 40 пенсійних кас. Крім того, за нинішньої системи істотно відрізняються як вік виходу на пенсію, так і обсяги пенсійних нарахувань різних груп населення.
Однак задуми уряду спричинили хвилю масових протестів. У відповідь на плани уряду профспілки оголосили страйк. Представники профспілок закликали залізничників, лікарів, вчителів та інших бюджетників змусити уряд страйками та акціям протесту відмовитися від планів щодо пенсійної реформи.
Як повідомлялося, напередодні, за даними поліції, на вулиці французьких міст вийшло близько 340 тисяч незгодних із планами уряду. Натомість профспілки стверджували, що їхні акції зібрали близько 900 тисяч учасників.
Колір протесту
Протести "жовтих жилетів" у Франції стали не першими і не єдиними, де учасники об'єдналися під тим чи іншим кольором. У фотогалереї DW приклади інших кольорових протестів останніх років.
Фото: picture alliance / dpa
Жовтий - Франція
Жилети жовтого флуоресцентного кольору у Франції зобов'язані надягати водії у разі проблем з автомобілем. Це сприймається багатьма як тягар, тож жовтий і став символом непокори. Акції "жовтих жилетів" почалися усередині листопада 2018 року і стали найбільшими за останні десятиліття. Спочатку вони виступали проти зростання податків на бензин, але згодом вимоги протестувальників розширились.
Фото: Reuters/B. Tessier
Шафрановий - М'янма
2007 року буддистські ченці приєдналися до акцій протесту під шафрановим кольором проти тодішнього правлячого режиму М'янми (колишньої Бірми) через рішення влади скасувати субсидії на пальне. Ціни негайно ж зросли на 60, а то й на усі 100 відсотків. Протести отримали назву Шафранової революції через колір традиційних шат буддистських ченців.
Фото: picture alliance/AP Photo
Зелений - Аргентина
З 2016 року Аргентиною прокотилися численні акції за легалізацію абортів у цій переважно католицькій країні. Це запобігло б смерті багатьох жінок унаслідок нелегальних абортів, казали учасники акцій. Вони використовували зелений колір, що став символом руху за дозвіл абортів. Але у серпні 2018 року Сенат країни не підтримав законопроект за скасування заборони переривання небажаної вагітності.
Фото: picture-alliance/P. Murphy
Жовтий - Гонконг
"Революція парасольок" відбулася 2014 року в Гонконзі й тривала 79 днів. Причиною масових протестів став намір уряду в Пекіні провести вибори керівника адміністрації Гонконгу, допустивши на них лише заздалегідь визначених кандидатів. "Озброївшись" парасольками переважно жовтого кольору, мітингарі довгий час блокували центральні вулиці Гонконгу. Парасолі добре захищали від перцевого спрею поліції.
Фото: pictue-alliance/AP Photo/K. Cheung
Червоний і жовтий - Таїланд
У Таїланді з 2006 по 2010 роки "червоні сорочки" та "жовті сорочки" символізували дві протилежні за політичними поглядами фракції. "Червоні сорочки" були прихильниками екс-прем'єр-міністра Таїланду Таксина Чинавата, що обіймав цю посаду з 2001 по 2006 рік. Його усунули унаслідок військового перевороту в вересні 2006 року. Натомість "жовті сорочки" представляли опозиційні до нього сили.
Фото: AFP/Getty Images/C. Archambault
Помаранчевий - Україна
Оголошена ЦВК перемога провладного кандидата Віктора Януковича в другому турі президентських виборів 2004 року вивела на вулиці Києва сотні тисяч людей. Символом протестів став помаранчевий колір - колір кампанії опозиційного кандидата Віктора Ющенка. Протести з вимогою провести перевибори завершилися обранням Ющенка президентом й увішли в історію як "Помаранчева революція".
Фото: SERGEI SUPINSKY/AFP/Getty Images
Зелений - Іран
2009 року багато іранців не погодилися з офіційним результатом виборів, на яких було переобрано консервативного президента Махмуда Ахмадінежада. Під час тих протестів через суперечливий результат президентських виборів мітингарі широко використовували поширений в ісламській традиції зелений колір як символ незгоди з діями влади. Через це акції отримали назву "Зеленого руху".
Фото: picture-alliance/dpa/Stringer
Жовтий - Філіппіни
21 серпня 1983 року тисячі філіппінців зібралися поблизу аеропорту Маніли, щоб привітати лідера опозиції Беніньйо Акіно-молодшого, котрий повертався з-за кордону. Натовп убрався в жовтий колір. Однак опозиціонера вбили того ж дня прямо в аеропорту, що вилилося в тривалі акції протесту, які переросли в Жовту революцію. Колір було обрано як символ однієї з пісень-шлягерів 1970-х років.
