Нині неспокійно не лише на околицях французької столиці. Також у низці інших міст Франції - Авіньйоні, Ніцці, Каннах, Страсбурзі, а з суботи також у деяких центральних районах Парижа - палають машини та будинки. Приводом для стихійних виступів молоді стала загибель 27 жовтня двох підлітків з Кліші-су-Буа - одного з передмість Парижа, де мешкає багато іммігрантів з країн Північної Африки. Хлопці, нібито переховуючись від поліції, сховалися в приміщенні однієї з електричних підстанцій, де загинули від удару струмом.

На думку оглядачів, неблагополучні околиці Парижа та низка районів інших французьких міст, що перетворилися на своєрідні гетто іммігрантів з Північної Африки, стали територією відчаю. Безробіття в цих районах сягає катастрофічних масштабів. Молодь не в стані знайти собі джерело заробітку, почуває себе соціально непотрібною. Багато хто переконаний, що корінні французи дискримінують їх за расовою ознакою. Саме на цей ґрунт і лягла смерть двох арабських підлітків.

Згодом пристрасті суттєво підігріли й висловлювання міністра внутрішніх справ Франції Ніколя Саркозі.

NN: „Це все через Ніколя Саркозі та його висловлювання. Він хоче розчистити передмістя, але ми не є сміттям”.

Французький міністр внутрішніх справ є тією особою, на яку молоді бунтівники скеровують усю свою лють та ненависть. Саркозі, який має намір балотуватися на президентських виборах 2007 року, щоб заробити додаткові очки у виборців, назвав бунтівників у паризьких передмістях „потолоччю, від якої слід очистити вулиці”. Значній частині корінних французьких виборців таке висловлювання прийшлося до смаку. Це підтверджують дані останніх опитувань - Саркозі все ще користується підтримкою більшості населення.

Утім, у колі політиків висловлювання Саркозі були сприйняті неоднозначно. Міністр відповідальний і тому має піти у відставку, вважає Марі-Жорж Бюффе, лідер французької комуністичної партії:

„Саме поводження та висловлювання міністра внутрішніх справ призвели до цього вибуху в суспільстві.”

Французькі „зелені” приєднуються до вимог про відставку. За словами одного з їхніх лідерів Ноеля Мамера:

„Хто сіє страх у суспільстві, той бере на себе велику відповідальність. Тому Саркозі має піти у відставку, або ж президент має його звільнити.”

У колі французьких соціалістів лише окремі депутати вимагають відставки Саркозі. Лідер соціалістів Франсуа Голланд закинув міністрові, що той несе відповідальність через свої „вербальні провокації”. Але офіційно - принаймні поки що - не підтримує вимог про відставку:

„Якщо Саркозі сьогодні піде у відставку, це означатиме перемогу тих, хто все руйнує.”

Навіть французька католицька церква, яка традиційно утримується від якогось втручання в політику, прокоментувала ці події. Репресії аж ніяк не є доброю відповіддю на драматичну напругу в суспільстві, наголосив архієпископ Жан-П”єр Рікар:

„Генерації, якій бракує надій, слід запропонувати якесь майбутнє - в свободі, в гідності та в почутті поваги до ближнього.”

До спокою та примирення закликав також Даліл Бубакер, голова Ради французьких мусульман:

„Я апелюю до всіх підлітків, до всіх, хто вдається до насилля. Погляньте, це ні до чого не призводить. Ми мусимо йти шляхом миру, надій та довіри.”

Підсумок політики Саркозі - одинадцять ночей заворушень, залучення дедалі більшої кількості сил правопорядку, але дедалі менші гарантії безпеки. Лише за минулі вихідні, за поліцейськими даними, було спалено близько двох з половиною тисяч автомобілів, а також численні будівлі - від дитячих садків до крамниць. Затримано понад 500 осіб.

Президент Ширак скликав у неділю позачергове засідання Ради національної безпеки. Востаннє такі екстрені заходи вживалися в липні після терактів у лондонському метро. У владному центрі панує безпорадність, зазначають оглядачі, а зовні - палає держава.