Завершення літніх канікул у Франції означає не лише початок навчального року в школах країни, але й кінець періоду літньої розслабленості як у самій політиці, так і в її сприйнятті пересічними французами.

Найбільша хвиля критики після канікул очікувала на Єлисейський палац, а саме особисто президента Еммануеля Макрона. Він потрапив у самий вир літньої внутрішньополітичної грози. Розпочалася вона зі скандалу навколо його охоронця Александра Беналля. Усіма прошарками французького суспільства і політичної еліти прокотилася хвиля обурення фактом, що Беналля, будучи співробітником Єлисейського палацу, зміг уникнути суттєвих наслідків для себе після того, як побив учасника першотравневої демонстрації в Парижі.

Дедалі більше помилок у внутрішній політиці

Шефу Беналлі - Макрону - при цьому закидають те, як саме він поводився під час скандалу - спочатку мовчав і вичікував, а потім застосував лише косметичне покарання щодо свого охоронця. На думку політичного експерта з паризького центру досліджень громадської думки PollingVox Жерома Сен-Марі, ця ситуація лише вчергове демонструє авторитарний стиль Макрона, який, серед іншого, сприяє й зниженню його рейтингів.

Випробувальний період для французького президента завершився, каже Сен-Марі: "Багато виборців тепер дивляться на свого президента з дедалі більшою недовірою, раніше цього не було". За даними одного з нещодавніх опитувань інституту досліджень громадської думки BVA, 59 відсотків французів незадоволені своїм президентом. Для Макрона тривожним сигналом має бути передусім те, що критика лунає не лише з табору його політичних противників. Розчарування панує і серед трьох чвертей його виборців. Політика жорсткої руки щодо профспілок, зменшення розміру соціальної допомоги для сплати за житло, скорочення соціальних гарантій для працівників державної залізниці - для багатьох, хто обирав 40-річного політика з лівих міркувань Макрон виявився занадто ліберальним, занадто правим, каже Сен-Марі.

Безплідні спроби заробити бали в Європі

Послаблює позиції президента Франції й те, що наприкінці серпня у відставку пішов його зірковий міністр довкілля та сталого розвитку Ніколя Юло. Він пояснив своє рішення розчаруванням у зв'язку з відсутністю прогресу в питаннях навколишнього середовища та клімату.

Сам Макрон відвідує зараз одна за одною країни Європи. На даний момент позаду він має уже 16, останніми в переліку були Данія та Фінляндія. Мета цього широкого європейського турне президента - отримати симпатії якомога більшого числа виборців у ЄС перед виборами до Європарламенту, які відбудуться в травні 2019 року. З лівого політичного флангу, з правого, з табору центристів. Його політична мета - поділити Європу на табір націоналістів і табір "прогресивних". 

За словами Бруно Котре з аналітичного центру Cevipof, Макрон хоче передусім розколоти табір правих в Європі, аби потім постати зі своєю партією "Республіка на марші" "єдиною альтернативною, яку можна обирати" і повторити таким чином свій успіх на президентських виборах у Франції на рівні ЄС.

Європейські праві гуртуються

Утім, марш французького президента вже давно не виглядає таким, яким він сам хотів би його бачити. Навпаки - такі експерти, як Олів'є де Франс з аналітичного центру IRIS, бачать радше зміцнення і посилення спротиву Макрону на європейському рівні. Його представники - це передусім угорський прем'єр Віктор Орбан зі своєю антимігрантською і євроскептичною риторикою. Але також і нова влада Чехії чи Австрії.

Те, що зараз до угорського прем'єра хоче приєднатися Італія - один із важковаговиків і країна-засновник ЄС, суттєво посилює позиції Орбана на загальноєвропейському рівні. Навіть у традиційно ліберальній Швеції оглядачі прогнозують політичний зсув "направо" за результатами парламентських виборів на початку вересня. "Еммануель Макрон має справу тут уже не лише з парою маргінальних країн, а з новою позицією в Європі", - каже Бруно Котре з аналітичного центру Cevipof.

Однодумців серед європейських лідерів у нього на даний момент небагато. Один із них - німецька канцлерка Анґела Меркель, якою цього четверга Макрон зустрічається в Парижі. Вона якраз вважається надійною партнеркою французького президента, разом вони просувають спільні ідеї з реформування ЄС, зокрема щодо спільної оборонної політики.

Утім, на переконання Котре, долю європейських партій на виборах до Європарламенту вирішуватиме питання міграційної політики ЄС. А тому не варто дивуватися, якщо успіх на них святкуватиме не "Республіка на марші" Макрона, а, на відміну від президентських виборів у Франції, нещодавно перейменований "Національний фронт" правопопулістки Марін Ле Пен, каже експерт. Саме цій політсилі Котре прогнозує "дуже хороший результат". Якщо так станеться, це буде стрімким завершенням французького літа.